Тема: Прозорість зведення

Майбутнє системи блокування податкових накладних пов’язане насамперед зі створенням прозорих умов здійснення фіскальними органами своїх функцій

Недавня податкова реформа стала причиною жвавих дискусій з приводу ряду нововведень (імплементація подальших кроків з плану BEPS (КІК, ТЦУ, конструктивні дивіденди), інститут вини у податкових правопорушеннях тощо). Однак попри всі новації все ще залишаються проб­лемні ділянки в оподаткуванні, які тягнуться з минулих років та потребують вирішення заради поліпшення бізнес­клімату загалом та спрощення податкового адміністрування зокрема.

Йдеться про систему блокування податкових накладних. Так, екс­керівник ДПС Сергій Верланов на звинувачення щодо махінацій з ПДВ зазначив, що вперше в історії України зупинено схеми з податком на додану вартість. Виносячи таке питання за рамки нашого розгляду, необхідно констатувати, що навіть якщо схеми з ПДВ і були припинені завдяки функціонуванню системи блокування податкових накладних, то в такій боротьбі зі схемним податковим кредитом суттєво зачепило і ряд добросовісних платників.

Зокрема, деяких було включено до реєстру ризикових, після чого почалося блокування їхніх податкових накладних. Таке блокування, звісно ж, вкрай негативно впливає на господарську діяльність платників, адже контрагенти не отримують податковий кредит, а одже, або розривають ділові відносини, або пробують убезпечити себе шляхом введення штрафів за порушення обов’язку з реєстрації податкових накладних. Усунення цієї проблеми має суттєво зменшити навантаження на адміністрування ПДВ (не треба буде подавати десятки/сотні документів з поясненнями), що, в свою чергу, матиме сприятливий вплив на бізнес­клімат загалом.

У чому полягає суть проблеми?

Податкові органи, звісно ж, повинні мати певні методи боротьби з махінаціями у сфері ПДВ. Для України такі методи тривалий час викристалізовувались і наразі полягають у функціонуванні механізмів СЕА ПДВ та СМКОР. Чим державу не влаштовували класичні методи боротьби з ПДВ­махінаціями у форматі постаудиту? Головна проблема таких перевірок полягала в тому, що на момент їх здійснення вже не було кого притягувати до відповідальності за правопорушення, оскільки компанію­порушника реєстрували на підставних осіб, які не мали жодного відношення до її діяльності, на самій компанії не було жодного майна, а притягнути до реальної відповідальності вигодонабувачів таких махінацій на практиці було не так просто, адже де­юре вони прямо не вчиняли правопорушень і доволі успішно захищали себе в судах. Отже, рішенням стало створення можливості упередити передачу схемного ПДВ шляхом блокування податкової накладної. У такій системі координат у податківців справді з’явився ефективний механізм обрубати ланцюг схемних операцій, як тільки з’являться підозри у зловживаннях.

Однак істотні повноваження пов’язані з істотними ризиками — безпідставне визнання платника податку ризиковим і зупинення реєстрації його накладних без адекватних пояснень, чому так сталось, створює правову невизначеність і в способах захисту від таких порушень.

Саме тут ми маємо проблему № 1 — відсутність розуміння, яка саме «негативна податкова інформація» стала підставою для претензій з боку фіскалів. Спроба вирішити це питання вже мала місце, і зараз у законодавстві чітко передбачено, що фіскальний орган у рішенні про включення платника до ризикових має зазначити підстави такого включення. Щоправда, через те, що особ­ливої відповідальності за розмиті формулювання немає, на практиці і виходить, що нормативні зміни не дали відчутного ефекту. Тому як вихід із ситуації можна розглянути питання посилення відповідальності посадових осіб контролюючих органів за відсутність у рішенні відповідної інформації.

Проблема № 2 полягає в тому, що у разі нерозуміння, де ж саме криється проблема, платник починає надсилати контролюючому органу тони документів, щоб довести свою добросовісність. Зрозуміло, що посадові особи ДПС за наявності сотень таких пояснень­документів не можуть детально розбирати кожен епізод, а отже, маємо на виході і марні зусилля платника, і перевантаженість контролерів, які нікому не приносять вигоди. У принципі, цю проблему можна було б суттєво зменшити шляхом розв’язання проб­леми № 1, адже якщо чітко розуміти, в чому криється претензія, то можна буде точково і вичерпно дати відповідь, а не розповідати про десятки років належної господарської діяльності.

Проблема № 3 криється в закритості процесу визнання платників ризиковими і розгляду їхніх пояснень. За такого формату не можна бути впевненим, що тебе почули чи розглянули твої аргументи. Навпаки, якби платники податків мали можливість бути присутніми на засіданнях таких комісій, давати свої покази по кожному епізоду закидів, ймовірно, кількість безпідставних блокувань мала б зменшитися. Окрім того, це не мало б завадити боротьбі зі «схемниками», адже такі особи на засідання комісії навряд чи з’являтимуться.

Якщо узагальнити коротко, то на світлі все стає явним. Ймовірно, доцільно створити такі умови здійснення фіскальними органами своїх функцій, за яких кожен крок буде зрозумілим, обґрунтованим і за нього відповідатиме конкретна посадова особа. Така система координат має забезпечити платникам податків таку бажану правову визначеність і відчуття можливості здійснення ефективного захисту своїх прав.