Преамбула: Правосуддя простих рішень

Як завжди, читачів нового номера журналу вітає український юрист

8 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку».

Законопроєкт № 2314, що став основою цього закону, прий­мався Верховною Радою України у сумнозвісному «турборежимі» (проєкт зареєстровано у Верховній Раді 25 жовтня 2019 року, а вже 15 січня 2020 року прийнято та підписано Президентом).

Автори законопроєкту № 2314 зазначають у пояснювальній записці як одну з основних цілей намір «запровадити систему допуску та фільтрів для касаційного оскарження, передбачивши, що таке оскарження може мати місце у виключних випадках, коли потребує вирішення саме питання застосування норми матеріального та/або процесуального права, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

На думку законотворців, запропонована система допуску до касаційного оскарження не тільки забезпечить формування єдиної судової практики, але й дасть змогу зменшити навантаження на Верховний Суд.

Реалії існування юридичного ринку у 2020 році на тлі загального спаду ділової активності, пов’язаної з пандемією коронавірусу COVID­19, хоча й відзначаються зменшенням загальної кількості касаційних скарг, які надійшли на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, Касаційного цивільного, Касаційного адміністративного та Касаційного господарського судів Верховного Суду приблизно на 10 тисяч порівняно з аналогічним періодом 2019 року (тобто менше на 17 %), все ж у питаннях прий­нятності касаційних скарг для розгляду судами касаційної інстанції статистика практично не змінилась.

Основним спрямуванням цього закону, на нашу думку, було втілення ідеї Президента України про реальність скорочення чисельності суддів Верхов­ного Суду до ста осіб без будь­якої шкоди для якості судових рішень.

Формування єдиної судової практики в цілому є позитивним для стабільності системи правосуддя та усвідомлення «правил гри», якщо не всіма громадянами, то принаймні юридичною спільнотою.

Водночас постійні зміни практики Верховного Суду призводять до не­однакового розуміння норм матеріального та процесуального права не лише громадянами, але й адвокатами, прокурорами та суддями.

На практиці вже після запровадження «касаційних фільтрів» три з п’яти касаційних скарг, як і раніше, приймаються касаційною інстанцією до розгляду.

Таким чином, юридична спільнота знайшла можливість обходити зазначені «касаційні фільтри» та досягати відкриття касаційного провадження у справі, коли це необхідно для захисту інтересів ­клієнтів.