Post Scriptum: Час прощатися з піратством
За рівнем вуличної злочинності, кількістю пограбувань великі українські міста зовсім непоганий вигляд мають на фоні американських мегаполісів, в окремі квартали яких побоюються заїжджати навіть поліцейські патрулі. Але в тих самих українських містахмільйонниках представники середнього класу в усьому іншому послідовно є супротивниками будьякої експропріації, масово і щоденно крадуть в українських та іноземних правовласників їх майно. За масштабом шкоди економіці годинник, знятий вночі з туриста в якомусь темному провулку Брукліна, важко порівняти з активним безкоштовним скачуванням з торренту нового голівудського фільму, який ще навіть не встиг з’явитися на екранах в самих Сполучених Штатах.
Інтернетпіратство в Україні набуло ледь не того ж романтичного ореолу, яким овіяні корсарство Нового часу в творах Фенімора Купера. Навіть прийнято пишатися «найкращими в світі хакерами» та зверхньо посміхатися над знайомими американцями, даруючи придбаний на Петрівці диск з останнім блокбастером, про презентацію якого ті тількино почули з газет.
Не менш важливо відверто зізнатися, що основна частина користувачів нелегальних програм, відео та аудіо є не багатодітні батьки з селищ міського типу, а більшменш успішні люди з Києва, Одеси, Львова та інших великих міст. Навіть у власному житті мушу переконувати свого 10річного сина не дослухатися до порад однокласників користуватися послугами піратських файлообмінників, батькам яких цілком по кишені сплачувати ринкову ціну. Пояснюю дитині, що на Майкрософт та інші ІТкомпанії працюють мільйони людей, включаючи тисячі українських програмістів. До зйомок великобюджетного фільму в Голівуді залучаються п’ятьшість тисяч людей різних професій. Не отримані через піратство прибутки — це гроші, вийняті не лише з кишені Білла Гейтса, Стівена Спілберга, Ніколаса Кейджа чи Мадонни, а статки, вкрадені у мільйонів костюмерів, освітлювачів, звукорежисерів, вебдизайнерів та інших не надто заможних людей. Тож інтернетпірат є ким завгодно, але точно не Робін Гудом і не Олексою Довбушем.
Коли я співпрацюю з вітчизняними ITкомпаніями, винахідниками, чітко розумію, що така ментальна незахищеність інтелектуальної власності — більша проблема, ніж брак обігових коштів чи інші проблеми, які заважають динамічному розвитку галузі.
Те саме, може навіть у більшій мірі, стосується музикантів, які вимушені жити переважно за рахунок концертів і корпоративів, письменників, науковців, навіть журналістів, плагіат серед яких губить професію. Усі представники творчих професій затиснуті у лещата такого собі «інтелектуального ГуляйПоля» із своїми «батькамиотаманами».
Саме українські ITкампанії та виробники медіаконтенту, які все міцніше стають на ноги, повинні виступити основними організаторами масштабної роз’яснювальної кампанії щодо необхідності поваги до авторського права. У цій галузі з певним запізненням відбуваються ті процеси, які йшли раніше в інших секторах економіки: ті, хто на стадії первинного накопичення капіталу були зацікавлені у відсутності будьяких правил та обмежень, вийшовши на певний рівень розвитку, вже самі стають жертвами хаосу і безправ’я і починають виступати за визначення чітких рамок.
Переконаний, розв’язання проблеми недостатньої захищеності прав інтелектуальної власності в Україні має бути вулицею з двостороннім рухом. Очікувати від громадян країни з середніми доходами суттєво нижчими, ніж у США, готовності платити таку ж ціну за відео та аудіоконтент, програмне забезпечення, як і американці, щонайменше наївно. Посилення боротьби з піратством має йти рука об руку із впровадженням провідними західними лейблами, продакшнстудіями і ITкорпораціями більш гнучкої цінової політики. Перші кроки на цьому шляху вже робляться.
Так само і підвищення правосвідомості у сфері інтелектуальної власності має бути справою не лише українців, але й найбільших потенційних бенефеціаріїв від приборкання піратства — американців. Щорічно вони виділяють чималі гроші різним громадським організаціям на питання демократії, виховання свідомих виборців, захист екології тощо. Чому хоча б невелику частину цих грошей не спрямувати на організацію масштабної промокампанії із залученням популярних американських акторів та музикантів?
Зміна нашого з вами мислення щодо поваги прав інтелектуальної власності все більше ставатиме й інструментом економічного зростання нових, інноваційних українських підприємств.