Тема: У стилі техно

Михайло ПРОЦАЙЛО, молодший юрист Юридичної групи LCF

Legal Tech — це тренд, який поширився серед юридичної спільноти по всьому світу. При цьому межі того, що варто вважати Legal Tech, не визначені. Відповідно, і класифікувати продукти Legal Tech доволі складно. Я поділив би їх на дві категорії: для юридичного бізнесу та для клієнтів. Критерієм поділу є завдання, які виконує продукт. Юридична фірма використовує технології для поліпшення та пришвидшення бізнес-процесів. Клієнт шукає швидке та фінансово привабливе розв’язання своєї проблеми. Як правило, ці дві категорії продуктів Legal Tech не перетинаються.

Сервіси, орієнтовані на клієнтів, пропонують користувачам окрему юридичну послугу. Перелік таких послуг невичерпний, проте всі вони мають подібні ознаки. По-перше, такі послуги мають розв’язувати проблему користувача винятково в межах користування продуктом, без звернення до юриста. Можливий сценарій, коли продукт не пропонує повноцінної послуги, а лише слугує «воронкою продажу» послуги юриста, проте навряд чи це можливо назвати Legal Tech. По-друге, такі послуги є типовими, з вичерпним, наперед відомим переліком змінних. Інакше кажучи, такі послуги легко піддаються алгоритмізації. Як правило, це прості консультації або конструктор документа.

Технологічні рішення, якими користуються юридичні фірми, доволі різноманітні. Утім, не всі вони є Legal Tech, оскільки не мають специфіки legal. Системи управління проєктами, бухгалтерії та білінгу — все це можна використовувати (можливо, адаптувавши) у будь-якому бізнесі. Утім, це не означає, що такі рішення потребують меншої уваги юридичних фірм. Навпаки, сьогодні наявність зручного технологічного продукту для аналізу та контролю бізнес-процесів стають «хорошим тоном» як у юридичній спільноті, так і загалом у бізнес-колах.

З усіх технологічних рішень, які застосовує юридична фірма, до Legal Tech, на мою думку, варто відносити лише ті продукти, що створені саме для юристів і вирішують завдання, які виникають у діяльності юриста. Це можуть бути сервіси швидкого пошуку та аналізу даних або законодавства, конструктори документів, моніторингу різноманітних реєстрів та баз даних — усе те, що спрощує або пришвидшує рутину юриста.

Важливо впроваджувати подібні технології в роботі своєї команди. Вплив від впровадження таких продуктів може здаватися незначним, проте систематична оптимізація роботи накопичуватиме відсотки ефективності. Кожне нововведення дозволить випередити конкурентів за бізнес-показниками. Однак це не найголовніший ефект. Комфорт і темп роботи, а також зменшення тягаря обтяжливих обов’язків дозволять юристам витрачати свій робочий час на поглиблення рівня експертизи та пошук креативних рішень. Це створить відповідну атмосферу в колективі та імідж поза ним: клієнти та потенційні співробітники помітять такі перетворення.

Уже зараз помітно, що попит на «шаблонні» послуги стає меншим. Клієнти мають засоби вирішення простих питань без звернення до юридичних фірм. Попит на нетипові послуги та вузькопрофільну експертизу, навпаки, збільшується. І подібна тенденція буде лише наростати. Юридичні фірми повинні звільняти своїх юристів від однотипних завдань на користь комплексних і креативних, перекладаючи рутину на технології.

Ігор ШЕВЧЕНКО, радник ІТ/ІР-практики АК «Соколовський і Партнери»,
Legal Innovation Officer

На мою думку, всі перераховані напрями (впровадження CRM, ERP, BPM, систем документообігу, білінгу) були актуальними ще «вчора». На сьогодні найбільш актуальними є інтеграції бізнес-процесів компанії. Усі перераховані системи шляхом пов’язаних бізнес-процесів повинні бути нерозривними і працювати як єдиний механізм. У сучасній юридичній компанії має працювати ІТ-платформа, яка може складатися як з одного програмного продукту, що зараз фактично нереально, так і з декількох, об’єднаних між собою за допомогою API.

Будь-яка діяльність окремого юриста повинна відображатися в цій платформі у вигляді, наприклад, найменування завдання, постановника та співвиконавців, обраного клієнта та проєкту, вказану практику, дедлайни, короткого опису результату виконання та витраченого часу з описом етапів. Тільки у такому разі може бути зібрана та сформована аналітика, і партнери матимуть матеріал для об’єктивного аналізу проєктів компанії.

Актуальною є повна відмова від електронної пошти як способу обміну документами — альтернативою є електронні кабінети або клієнтські портали. Досвід використання нашого «Порталу клієнта» показує, крім ефективного документообміну, також збільшення кількості електронних звернень через відповідну систему (такий собі юридичний helpdesk для постійних клієнтів). Відмова від електронної пошти несе додатковий бонус — підвищення кібербезпеки компанії, адже понад 80 % кіберзагроз — це фішингові повідомлення на електронній пошті.

Ефективними є внутрішні чат-боти як додатковий оперативний спосіб взаємодії ІТ-платформи із співробітниками компанії, а також чат-боти для доставки інформації клієнтам.

Бухгалтерії зазвичай є досить відокремленими підрозділами юридичної компанії. Там власна звітність, власні системи, наприклад 1С. До того ж це може бути аутсорс або віддалена робота. Проте дуже часто робота по проєкту залежить від того, чи пройшла оплата від клієнта — тому потрібна хоча б мінімальна синхронізація бухгалтерських систем з ІТ-платформою (контрагенти та статуси рахунків) і цей «місток» ліпше робити незалежним від персоналу.

Таким чином, всі можливі інструменти автоматизації мають свою доцільність, але лише за умови, якщо вони накладені на реальні бізнес-процеси. До юристів важливо донести інформацію про ефективність цих інструментів саме в їхній роботі та в цілому для компанії. Користь зібраної аналітики залежить від своєчасності і правильності введення даних у систему на всіх рівнях — від офіс-менеджерів до партнерів.

Віктор МОРОЗ, керуючий партнер АО Suprema Lex

«Вкалывают роботы, а не человек» — цитата з фільму «Пригоди Електроніка», в якій оспівувалась мрія про те, що замість людей будуть працювати роботи. Насправді, у більшості сфер життя роботи в тій чи іншій мірі вже замінили людину. Є роботи-офіціанти, роботи-кухарі, роботи, які працюють на різноманітних виробництвах. Не є винятком і юриспруденція, в якій, щоправда, роботизація та автоматизація процесів — лише на початковому етапі. Автоматизуються процеси аналізу документів, є проєкти щодо прогнозування «машиною» можливості прийняття того чи іншого судового рішення, тим чи іншим суддею. Але для полегшення роботи наших фахівців ми створили електронний сервіс у вигляді чат-боту Claimantey (від англ. Claimant — позивач), який допомагає клієнту без участі юриста скласти заяву про видачу судового наказу. Фактично, ми дійшли висновку, що будь-який позов, як, у принципі, і будь-який процесуальний документ, представляє собою певний алгоритм з певним набором складових, необхідних для його реалізації. Виходячи з цього, ми алгоритмізували заяви про видачу судових наказів (щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, комунальних платежів та аліментів) таким чином, що користувач (фахівець нашого об’єднання або клієнт) вводить необхідні дані (свої персональні дані, дані боржника, суму заборгованості) і може отримати готовий документ, з яким уже можна звертатися до суду. Цей сервіс ми зробили абсолютно безкоштовним та загальнодоступним (можна скористатися через соціальну мережу Facebook або месенджери Viber чи Telegram).

Спочатку наші юристи сприйняли цей сервіс як спробу відібрати у них роботу, а клієнти ставилися до нього як до чогось незрозумілого та більше зверталися за наданням послуг у класичному форматі (шляхом спілкування з «живим» фахівцем), але сервісу вже скоро буде два роки і за цей час ми вже бачимо певні зміни. Наразі найбільше його використовують наші клієнти, які звертаються за правовою допомогою у сфері сімейного права. Вони не лише отримують через сервіс заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, але й вбачають у ньому привабливий маркетинговий елемент нашої юридичної компанії та через цей сервіс звертаються за іншими послугами (консультації, супроводження судових процесів тощо). Крім того, наші фахівці дедалі частіше використовують його для підготовки процесуальних документів.

З розвитком системи «Електронний суд» ми плануємо автоматизувати роботу Claimantey таким чином, щоб згенерована ним заява могла одразу бути надіслана до необхідного суду шляхом натискання однієї кнопки, а після її розгляду цей же сервіс міг повідомити клієнта про результати такого розгляду.

Однак, на жаль, запровадження електронного суду весь час відкладається і це лише перспективні плани. Та й менталітет людей щодо зручності користування таким сервісом, як Claimantey, лише формується, і також потребує певного часу. Тож поки це швидше забавка, яка полегшує роботу фахівців та приваблює клієнтів як щось нове і незвичайне, але сподіваюсь, що з часом цей сервіс стане повноцінним інструментом, завдяки якому наші клієнти зможуть комунікувати із судами.

Андрій КРАВЧУК, адвокат,
старший юрист ESQUIRES

Стрімкий розвиток суспільного життя та виклики, які постали в поточному році не тільки перед українським суспільством, але й перед усім світом, неминуче вимагають запровадження технологічних рішень незалежно від волі можновладців та готовності держави до таких перетворень.

Державна судова адміністрація України 1 червня 2020 року видала наказ № 247 про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» і «Електронний кабінет». Дослідна експлуатація здійснюватиметься в пілотних судах — усі місцеві й апеляційні суди України (крім Київського апеляційного суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду). Пілотні суди у процесі користування підсистемами мають керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами, у частині функціонування підсистем.

Попри реальну необхідність здійснювати судочинство в елект­ронному вигляді, зокрема, хоча б приймати документи в електрон­ній формі, деякі суди все ж таки посилаються на відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС і тим самим залишають позовні заяви та апеляційні скарги без руху, надаючи строк для подання процесуальних документів разом із доказами у паперовому вигляді. На переконання деяких суддів, усі документи треба подавати в паперовому вигляді, а письмові заяви повинні мати власноручний підпис заявника.

Наведену позицію не можна вважати такою, що відповідає завданням та основним засадам судочинства, оскільки в такий спосіб суд своїми діями не тільки не захищає права, а й демонструє свою нездатність здійснювати судочинство. Тим паче, сформована актуальна практика Верховного Суду чітко і недвозначно наголошує на тому, що відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та, відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі (постанова КГС ВС від 20 липня 2020 року у справі № 910/1386/20, постанова КЦС ВС від 29 липня 2020 року у справі № 629/740/19, постанова КАС ВС від 15 жовтня 2020 року у справі № 520/2863/19).

Посилаючись на відсутність функціонування ЄСІТС, ухвали про залишення без руху процесуальних документів, поданих через підсистему «Електронний суд», суди надсилають усе ж таки до підсистеми «Електронний суд».

Із власного досвіду можемо порадити позивачам та апелянтам, яким залишили подані ними через підсистему «Електронний суд» процесуальні документи без руху, невідкладно подати заяву про усунення «недоліків» з посиланням на практику Верхов­ного Суду. Для більш успішного засвоєння судами процесуального порядку прийняття до розгляду документів, поданих через систему «Електронний суд» доцільно до наведеної заяви додати роздруківки з ЄДРСР судових актів вищих інстанцій про скасування незаконних ухвал, якими повернуті без розгляду процесуальні документи з причин неусунення недоліків шляхом подання їх примірників та доданих до них документів у паперовому вигляді.

Ірина СКАЛЕЦЬКА,
юристка ЮК L.I.Group

Електронне судочинство наразі має більше плюсів ніж мінусів та його впровадження позитивно сприймається не тільки адвокатами, але й судовим корпусом. Плюсом Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) є не лише судові засідання online, але й можливість вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням ЄЦП та доступу до матеріалів судових справ в електронному вигляді.

ЄСІТС задекларували невід’ємною частиною українського судочинства у 2017-му з набуттям чинності новими редакціями процесуальних кодексів — Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України. Часткове впровадження ЄСІТС припало на період встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території України, пов’язаних із поширенням COVID-19. Під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах сторони мають можливість брати участь у судових процесах віддалено, не виходячи з дому чи офісу. Це свого роду «безконтактне судочинство», яке поширене у всьому світі та набуває популярності в Україні.

Однак законодавець не подбав про технічне забезпечення судів. Брак коштів перешкоджає повноцінному функціонуванню ЄСІТС в Україні. Законодавчі ініціативи мають перебувати у безперервному взаємозв’язку з інформаційними технологіями. Тільки в процесі діалогу між усіма учасниками «впровадження ЄСІТС» можна отримати якісний правовий продукт з відповідним програмним забезпеченням.

Перш за все, для ефективної роботи електронного суду потрібен постійний контакт людського і технічного фактора. Варто попіклуватись і про технічне забезпечення судів шляхом збільшення фінансування для потреб судової гілки влади саме для цілей впровадження ЄСІТС. Це надасть можливість учасникам судових процесів економити час та кошти, а судам — ефективно здійснювати судочинство.

Наостанок, електронне судочинство успішно функціонує в багатьох країнах світу. Досвід європейських країн, зокрема, може стати в нагоді для реалізації електронного судочинства в Україні. Водночас основним стандартом у питанні впровадження ЄСІТС має бути незалежність судових органів, що забезпечить справедливе вирішення справ судами.

Станіслав ЄНА, адвокат VB PARTNERS

У XXI столітті світ та суспільство невпинно діджиталізуються. Цей процес щодалі набирає обертів та охоплює всі сфери життя. Пандемія коронавірусу значно прискорила його: більшість людей намагаються ізолювати себе від навколишнього світу та максимально обмежити коло контактів, а ті, хто ставиться до цього скептично, все ж вимушені дотримуватись карантинних обмежень.

Такі тенденції не оминули і систему судочинства.

В умовах обмеженого доступу до приміщень суду, періодичної відсутності сполучення між містами та небажанням учасників судових процесів зайвий раз контактувати зі сторонніми людьми — система почала адаптуватись до нової реальності. А враховуючи, що перемога над вірусом та зняття карантинних обмежень вбачається лише у невизначеній перспективі, розвиток електронного судочинства — наше невідворотне майбутнє.

Окрім того, це не тільки безпечно, а й зручно. Сучасне процесуальне законодавство і технології дають можливість перевести у цифрову площину майже всі аспекти спілкування учасників судового процесу із судом: сплата судового збору, подання заяв, скарг, пояснень, учать у судових засіданнях, отримання документів від суду — все це адвокат може зробити зі свого ноутбука, не залишаючи робочого місця.

Між тим попит на дистанційний процес став справжнім стрес-тестом для системи судочинства, який розкрив існуючі проблеми: недостатню обладнаність залів судових засідань для проведення відеоконференцій, неспроможність апарату суду опрацьовувати вал електронних документів, низьку цифрову культуру окремих працівників суду.

Отже, в цілому діджиталізація судів є позитивним процесом. Проте для його належної реалізації є необхідним удосконалення матеріально-технічного забезпечення судових установ, запровадження чітких та зрозумілих алгоритмів роботи з електронним документообігом, підвищення навичок роботи з цифровими інструментами всіх учасників процесу: працівників суду, представників сторін, судів.

Роман СИНЮТА,
молодший юрист
ETERNA LAW

В Україні запуск електронного суду пов’язаний із функціонуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Проте навіть із запуском ЄСІТС видається, що електронний процес не зможе стати повною альтернативою класичному процесу. Одна з причин — прив’язка до «офіційної електронної адреси». Обов’язок зареєструвати таку адресу передбачений лише для окремих категорій осіб, для інших — це справа добровільна. Відповідно, особи без офіційної електронної адреси керуватимуться загальними положеннями кодексів, що, фактично, зведе нанівець будь-який електронний елемент.

Розв’язати цю проблему можна, врахувавши найкращі світові практики. По-перше, треба передбачити, що процесуальна комунікація можлива через заздалегідь погоджені між учасниками електронні адреси, а також через електронні адреси, які сторони зазвичай використовували у своїх ділових відносинах. Надіслані на такі електронні адреси повідомлення повинні вважатися такими, що належним чином надіслані та отримані, за винятком випадків, коли суд буде додатково повідомлено про неможливість отримання повідомлень на цю адресу. По-друге, треба передбачити можливість суду затверджувати будь-які інші електронні адреси учасників, які він вважатиме найбільш прийнятними для процесуальної комунікації. Як наслідок, доступ до електронного суду буде значно спрощений для максимально широкого кола осіб.

Аліна ЛЯЩЕНКО, адвокатка,
керівниця господарського відділу
АО Revealing Information Group

В Україні Законом № 2147-VIII передбачене створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка і представляє собою так званий електронний суд.

До цих пір з 2017 року електронний суд нібито працює в тестовому режимі, що має передбачати обмін інформацією (в тому числі подача позовів, інших процесуальних документів) через електронну систему.

Насправді ж ситуація має зовсім інший вигляд. Більшість судів в Україні взагалі не «сприймають» електронний суд, як-то Київський окружний адміністративний суд, який подані позови через систему «Електронний суд» залишає без руху як подані неналежним чином, після чого секретар або помічник судді (у провадженні якого опинилась справа) телефонують заявнику та просять відкликати позов та повторно подати в «нормальному вигляді», тобто в паперовому вигляді через канцелярію суду. Значно менша частина судів намагались працювати з ЄСІТС, однак відсутність фінансування з боку держави взагалі унеможливила цей процес.

Ідея електронного суду прогресивна та покликана сприяти насамперед у доступі до правосуддя. Особливо актуально це наразі, в період пандемії, а також за відсутності бюджету в судах на надсилання судових повісток, рішень та інших процесуальних документів сторонам й іншим учасникам справ.

Впровадження підсистеми «Електронний суд» потребує доопрацювання, інтеграції з іншими підсистемами ЄСІТС.

Про перспективи говорити тяжко, зважаючи на інші першочергові проблеми, як-то фінансування судів, забезпечення їх приміщеннями та необхідною кількістю суддів тощо.