Особистість: Фінансове убезпечення

Кризові явища в економіці, викликані пандемією COVID-19, не лише створили нові проблеми для бізнесу, але й загострили старі. І якщо кожна держава на законодавчому рівні намагається надавати підтримку суб’єктам господарювання, то закони природи зупинити неможливо. Тому і в бізнесі виживуть найсильніші, попереджають партнери VDA Group Євген Коломієць та Микола Гладишенко. Яким чином розвивається ситуація у сфері банківських та фінансових послуг, як вирішуватиметься питання проблемної заборгованості, чому варто очікувати збільшення кількості судових спорів — відповідями на ці та інші запитання партнери VDA Group поділилися з читачами «УЮ»

Банківський та фінансовий сектори чи не найпершими відчули спад, спричинений поширенням коронавірусу у світі. Як сьогодні банківським установам вдалося перелаштуватися на нові умови?

Євген КОЛОМІЄЦЬ (Є.К.): На світову економіку COVID-19 вплинув дуже відчутно, і Україна не є винятком. Негативні наслідки позначились на всіх галузях, але тенденції до зміни на краще поки не спостерігаються. Водночас будь-які зміни можуть приносити як негатив, так і позитив, тому для когось це шалені втрати, а для когось — відкриття нових ринків.

Що стосується банківського сектору, то зараз банки виходять на новий рівень комунікації з клієнтами, пропонують нові послуги, переходячи у сферу онлайн. Звісно, це було й раніше, але COVID-19 підштовхнув банківські установи активніше розвивати і надавати послуги, яких потребують клієнти. Ситуацію, що склалася, так само можна сприймати з двох сторін: хтось не пристосувався до нинішніх умов і зазнав втрат, а хтось, навпаки, виграв і отримує певні преференції.

 

Сьогодні особливо загострилася проблема неплатежів. Чи знаходять сторони порозуміння стосовно проблемної заборгованості? Чи готові йти на взаємні ­поступки?

Є.К.: Звісно, ці проблеми лише накопичуються. І хоча Єдиний реєстр боржників, який існує з 2017 року, поступово скорочувався, коронавірусна криза спричинила нову хвилю неплатежів за кредитами.

Найбільшого удару зазнав, насамперед, малий та середній бізнес, пов’язаний зі сферою обслуговування. Дуже постраждали власники магазинів, які орендують площі в торговельних центрах, адже вони змушені нести витрати, не отримуючи при цьому прибутків. Значних збитків зазнав ресторанний бізнес, туристичний, ритейл.

Але ця проблема має й зворотний бік через те, що багато хто прикривається карантином, щоб не сплачувати за кредитами. Так, жорсткий локдаун в Україні тривав фактично два-три місяці, натомість деякі боржники намагаються продовжувати використовувати ситуацію, яка вже не відповідає тим умовам, які були раніше.

Якщо є заборгованість, то дуже низька вірогідність того, що сторони зможуть досягти згоди альтернативним шляхом. Зазвичай кредитор агресивно нападає, а боржник так само агресивно захищається. Тому в спорах саме щодо стягнення заборгованості медіація та альтернативні вирішення спорів узагалі не допомагають. В інших галузях, особливо де є корпоративні конфлікти, альтернативний шлях може бути виходом, але не в ситуаціях, коли йдеться про гроші.

 

Як оцінюєте ефективність запровадження «кредитних канікул» та інших заходів з боку держави, спрямованих на підтримку бізнесу?

Микола ГЛАДИШЕНКО (М.Г.): Так, Україна вжила певних заходів, але в розвинених країнах підтримка бізнесу була значно вагомішою, а законодавство — більш регламентованим. У нашому ж законодавстві положення були прописані таким чином, що трактувати їх можна було двозначно, а подальшого вдосконалення нормативно-правові акти не отримали. Наприклад, орендарів ніби звільнили від сплати платежів у торговельних центрах, але орендодавці ­вирішували на власний розсуд, де ставити кому в реченні «покарати не можна помилувати». Роз’яснень з боку держави надано не було, отже, маємо низку судових спорів щодо несплати орендної плати, значна частина яких наразі триває, адже судова практика з цього питання ще не склалася.

Якщо говорити в цілому, то преференції для бізнесу, які мали б компенсувати заподіяні карантином збитки, спрацювали частково, та всіх проблем підприємців, які працюють в Україні, не розв’язали.

Можу говорити і про своїх клієнтів, йдеться насамперед про орендні відносини як найбільш поширене явище: хто знайшов правильний підхід до комунікації зі своїми контрагентами, обґрунтовував свою позицію належним чином, тому в переважній більшості йшли на певні поступки, але винятково в період жорсткого карантину.

 

Чи не отримаємо по закінченні карантину відкладеного ефекту стосовно виконання фінансових зобов’язань?

М.Г.: Так, наявні проблеми здебільшого не роз­в’я­зуються, а відкладаються. Є питання щодо податкових перевірок, адже на період карантину будь-які перевірки податкових органів зупинилися. Зараз у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який передбачає скасування цієї норми. Сьогодні маємо певною мірою безлад: податкові органи не можуть провести перевірки, а компанії, які працюють та не завжди сумлінно виконують свої зобов’язання, не подають вчасно звітність тощо, прикриваючись саме карантином. Тож є необхідність додаткового регулювання, чи є у компанії підстави для застосування тих чи інших обставин.

Борги накопичуються, тому по закінченні карантину матимемо велику кількість і судових справ, і невирішених питань щодо того періоду часу, коли діяв карантин.

 

Заборона на податкові перевірки триває, але ж судова практика щодо стягнення заборгованості існує.

М.Г.: Справи щодо стягнення заборгованості були, є і будуть, адже такі судові спори — одні з найбільш поширених. Тому справи щодо повернення кредитів тривають, єдине питання — є проблема строків розгляду цих справ. Зараз вони ще більш нагальні, бо якщо раніше ми говорили про велику завантаженість судів, нестачу суддів, то сьогодні розгляд справ узагалі відкладається. Це питання багато в чому зайшло в глухий кут, бо справи про кредитні зобов’язання мають слухатись якомога швидше, тому що заборгованість щодня зростає, а зловживання процесуальними правами контрагентів з посиланням на карантин лише ускладнює здійснення стягнення заборгованості.

 

В Україні вже більше року діє Кодекс з процедур банкрутства. Як вплинула практика його застосування на бізнес-середовище?

М.Г.: Як і будь-який нормативно-правовий акт, ухвалений у новому сторіччі, він ліпший, ніж попередній, ухвалений ще в сторіччі минулому. Кодекс позитивно вплинув на строки розгляду справи, знівелювавши зловживання процесуальними правами. Якщо раніше справи про банкрутство розглядались роками і навіть десятиліттями, то тепер питання щодо строків врегульоване чіткіше. До плюсів також слід віднести новації щодо банкрутства фізичних осіб, які вже працюють.

Але виникає, наприклад, питання щодо арбітражних керуючих. Раніше змінити їх було доволі важко, а зараз комітет кредиторів може їх необґрунтовано змінювати, звільняти, і це завдає певної шкоди справам про банкрутство. Водночас, якщо особа подає позов у справі про банкрутство, вона може вже не чекати розподілу справи на арбітражних керуючих, а сама вибирати кандидатуру. Це позитивний момент, тому що справа рухатиметься активніше. Цікавий момент і щодо відповідальності топменеджерів у питаннях доведення до банкрутства, і власників, які можуть нести солідарну відповідальність. Це — актуальні питання, які Кодекс вирішив, тому його дію оцінюю позитивно. Але, як і будь-який нормативно-правовий акт, він живий і має доповнюватися, змінюватися з плином тих обставин, які виникають у тій чи іншій ситуації.

 

Бізнес сьогодні перелаштовується, а як ваша компанія побудувала роботу з клієнтами в нинішніх умовах?

Є.К.: Коли карантин був більш жорсткий, ми, звісно ж, перейшли на віддалену роботу, створили умови для всіх працівників, щоб вони могли комфортно працювати з дому. З послабленням карантину ввели чергування в офісі, щоб колеги якомога менше контактували між собою, забезпечили всіх транспортом.

Найголовніше, коронавірус надав можливість оптимізувати роботу і ефективніше використовувати час, який витрачався, зокрема, на пересування містом. Але специфіка роботи юриста якраз і полягає в тому, що вона потребує комунікації з клієнтами, адже чимало питань мають конфіденційний характер, які не вирішуються телефоном. Тому сподіваємось, що карантин невдовзі завершиться і живе спілкування, яке є невід’ємною частиною нашої роботи, відновиться. Без цього юристам працювати неможливо.

 

Як вирішували питання доступу до документів?

Є.К.: Усі документи у нас зберігаються на захищених серверах, до яких є доступ з будь-якої частини світу. Звісно, є ще паперові документи, але й це не проб­лема — кожен юрист міг отримати з офісу потрібний документ.

Карантинні заходи допомогли судам налагодити ситуацію щодо участі у відеоконференціях, раніше це було проблемою, бо конференцію потрібно було замовляти клопотанням в окремому суді, а зараз ми проводимо конференції через спеціальний додаток прямо з офісу. Тож карантин певною мірою стимулював електронне судочинство.

 

З огляду на сьогоднішню ситуацію, які практики матимуть найбільшу перспективу наступного року?

Є.К.: Однією з найбільш актуальних практик буде захист бізнесу, кримінальний захист. Як ми вже говорили, зараз і податкові, і слідчі органи ведуть свою діяльність не в тих масштабах, в яких їм хотілося б. Але карантинні заходи з часом завершаться, і всі контро­люючі органи проявлятимуть неабияку активність.

Питання стягнення заборгованості можуть навіть відійти на другий план, адже питання особистої безпеки і захисту бізнесу більш нагальні. Тому саме ці практики разом із white collar crime будуть вкрай актуальними і матимуть велику перспективу в майбутньому.