Судова практика: Суть присяжних

Тетяна ДАНИЛЕНКО,
адвокатка, керівниця ЮК «Сучасна Феміда»

Із запровадженням законодавчих змін український суд присяжних отримає нову перспективу розвитку

Крок за кроком у судовій системі нашої держави відбуваються докорінні зміни, викликані необхідністю повною мірою відповідати реаліям українського життя, а також покликані необхідністю приведення вітчизняного законодавства у відповідність до європейського.

Не оминуло впровадження змін і інститут суду присяжних. Зосере­димось більш детально на реаліях сьогодення та змінах, які передбачаються відповідно до законопроєктів, внесених у жовтні 2020 року на розгляд до Верховної Ради України.

 

Зміни в порядку

Статтею 124 Конституції України визначено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через інститут присяжних.

Присяжний — це особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Зрозуміло, що суд присяжних в Україні створювався з метою допустити «пересічних» громадян до судової влади, зробити розгляд справи більш доступним, справедливим, підвищити рівень довіри людей до суду.

На сьогодні діяльність присяжних в Україні регламентується Кримінальним процесуальним кодексом (КПК) України, Цивільним процесуальним кодексом (ЦПК) України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо кримінального судочинства, то, відповідно, троє присяжних разом із двома професійними суддями об’єднані в єдину колегію і розглядають справу в судовому порядку згідно із законом. Новий КПК України встановлює такі випадки участі присяжних у кримінальному провадженні: у суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачене довічне позбавлення волі; судом присяжних у складі двох професійних суддів і трьох присяжних (за клопотанням обвинуваченого); у кримінальному провадженні стосовно кількох обвинувачених; стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд. Оскільки КПК України вніс суттєві зміни в порядок здійснення правосуддя за участю присяжних, детального дослідження потребують питання щодо основних проблем і перспектив функціонування присяжних у кримінальному судочинстві.

Зокрема, досить цікава ситуація виникає з оскарженням — рішення чи вирок суду присяжних можна скасувати в апеляційній інстанції, де розгляд справи відбувається у складі колегії суддів, що є чимось парадоксальним та зводить суть функціонування суду присяжних нанівець. Тому важливим моментом є також запровадження розгляду справи за участю суду присяжних і в апеляційній інстанції та за участю вже нового складу присяжних.

Перші судові процеси на практиці показали, що суд присяжних має право на існування, хоча й потребує певного удосконалення. Адже реалізація даного Конституцією права на практиці має такий вигляд, що присяжні просто не знають, що і як їм робити в залі судового засідання, які питання обговорювати, і як результат — рішення бувають інколи дуже непередбачуваними. Однак варто наголосити, що це більшою мірою провина не самих присяжних, а законодавця, адже на сьогодні немає єдиного нормативно-правового акта, який би регулював це питання, тому що норми КПК України є базовими і не розкривають усіх проблемних питань функціонування цього інституту.

 

Права та обов’язки кандидата

11 березня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ за участю присяжних».

З цього часу, відповідно до пункту 2 статті 18 ЦПК України, цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Це положення також застосовується до справ, судовий розгляд яких було розпочато за участю народних засідателів, але не закінчено у зв’язку зі змінами до Конституції. Після набуття чинності змінами до ЦПК України, тобто з 11 березня ц.р., особи, які брали участь у судових справах як народні засідателі, вважаються присяжними.

Частиною 4 статті 234 ЦПК України передбачається розгляд справ судом у порядку окремого провадження у складі одного судді та двох присяжних щодо справ про:

— обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

— визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

— усиновлення;

— надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

— примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Згідно з чинним законодавством присяжними можуть бути громадяни України віком від 30 до 65 років, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, і володіють державною мовою.

Особа, яка виявила бажання стати присяжним, має звернутися до місцевої ради із заявою про включення до списку присяжних.

Саме органи місцевого самоврядування формують і затверджують список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам до присяжних та дали згоду бути присяжними.

Відповідно до норм чинного процесуального законодавства України, присяжні при виконанні ними своїх повноважень є суддями. Разом із тим вони не є професійними суддями і навіть можуть не мати не тільки вищої юридичної освіти, а й взагалі не мати вищої освіти. Єдиними вимогами до кандидата у присяжні є наявність громадянства України, досягнення тридцятирічного віку та постійне проживання на території юрисдикції конкретного суду. До списків присяжних дозволяється включати громадян, обраних народними засідателями.

Присяжному за час виконання ним обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу, до якого належить:

— ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний;

— участь присяжного в судовому засіданні;

— перебування присяжного в нарадчій кімнаті;

— час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіка засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).

Виплата винагороди присяжному здійснюється на підставі письмової заяви присяжного.

 

Передбачені обмеження

Також законодавчо врегульовано певні обмеження щодо осіб, які не можуть бути присяжними.

Наразі на розгляд Верховною Радою України внесено проєкти законів: «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» № 4190 від 5 жовтня 2020 року; «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних» № 4191 від 5 жовтня 2020 року; «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» № 4192 від 5 жовтня 2020 року, з прийняттям яких передбачаються суттєві зміни.

Автори проєктів пропонують внести зміни до статті 31 КПК України та запровадити розгляд кримінальних проваджень, в яких за вчинення злочину передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довіч­ного позбавлення волі, судом присяжних у складі одного судді та семи присяжних, а за клопотанням обвинуваченого — колегіально судом у складі трьох суддів (крім випадків, передбачених частиною 12 статті 31 КПК України).

Відтепер сторони кримінального провадження — захист та обвинувачення — матимуть змогу ставити запитання особам, внесеним до списку присяжних, шляхом анкетування для визначення їх об’єктивності та неупередженості, в цій частині зміни передбачаються до статті 385 КПК України.

 

Важливі доповнення

Голова присяжних обиратиметься присяжними у нарадчій кімнаті більшістю голосів зі свого складу та матиме рівні з іншими присяжними права у вирішенні всіх питань. Також під час судового розгляду й ухвалення вердикту веде наради присяжних, за дорученням присяжних звертається до головуючого із запитаннями, ставить на обговорення питання та проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів, також керує нарадою присяжних, з урахуванням результатів голосування проголошує вердикт у судовому засіданні (стаття 3881 КПК України у редакції проєкту Закону № 4190).

Вердикт присяжних обов’язковий для головуючого і має наслідком ухвалення ним відповідного вироку. Головуючий складає і проголошує вирок суду присяжних (стаття 3917 КПК України у редакції проєкту Закону).

З метою уникнення надмірного та необґрунтованого зволікання під час судового розгляду кримінальної справи, обумовленого неприбуттям на виклик суду свідків та присяжних, пропонується доповнити статтю 36 КПК України та наділити прокурора повноваженнями забезпечувати явку потерпілого, свідків обвинувачення на судові засідання.

Також проєктом Закону № 4190 передбачається доповнити статтю 384 Кримінального кодексу України та частину 3 статті 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення і запровадити кримінальну відповідальність особи, внесеної до списку присяжних, присяжного за надання завідомо недостовірних відомостей на запитання головуючого, сторін кримінального провадження та адміністративну відповідальність за неявку зазначених осіб без поважних причин на виклик суду у виді штрафу за злісне ухилення від виконання обов’язку (від 340 до 1700 грн). Поважною причиною неявки у судове засідання присяжного буде вважатись лише медичний висновок про стан здоров’я або невідповідність вимогам, передбаченим законом, про що слід повідомити упродовж 30 днів.

Згідно з проєктом Закону № 4191 запропоновано зменшити мінімальний вік присяжного до 25 років та скасувати граничний вік у 65 років, а також включити членів органу, що здійснює дисциплінарне провадження відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до переліку осіб, які не можуть включатись до списків присяжних.

Пропонується доповнити статтю 66 Закону України «Про судо­устрій і статус суддів» положеннями, згідно з якими особа, яка за станом здоров’я не може виконувати обов’язки присяжного, що підтверджено медичним висновком, та особа, яка впродовж останнього року вже залучалася до виконання обов’язків присяжного, увільняються від виконання таких обов’язків. За ініціативою головуючого судді або за обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов’язків.

Зміни до статті 160 Закону передбачатимуть, що державне забезпечення особистої безпеки присяжних здійснюватиметься Службою судової охорони.

Проєктом Закону № 4192 забезпечується право Державної судової адміністрації України для забезпечення формування списків присяжних отримувати з Державного реєстру виборців інформацію про виборців, зокрема таку, що містить персональні дані (частина 9 статті 26 Закону України «Про Державний реєстр виборців» у редакції проєкту ­Закону).

При цьому виключається положення щодо надання попередньої згоди особи на включення її до ­списку.

Оскільки, на думку авторів законопроєкту, участь присяжного у розгляді кримінального провадження в суді не знаходиться в зоні корупціогенного ризику, пропонується виключити присяжних з переліку осіб, які зобов’язані подавати декларацію, шляхом внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції».

Зміни в цій частині, на мою думку, є досить невиправданими, оскільки, як уже зазначалось, вердикт присяжних є обов’язковим та, відповідно, матиме істотне значення та вплив на судовий вирок. А тому сторони кримінального процесу повинні розраховувати на чесність присяжних та відсутність корупційної складової як однієї з умов забезпечення права на справедливий суд. Тому, переконана, що на рівні з професійними суддями присяжні мають подавати декларації про доходи, що буде однією із складових довіри до правосуддя.

 

Сила знань

Суттєвий аспект, який оминули законотворці, — відсутність юридичної освіти в осіб, які є присяжними.

Згідно із статтею 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до списків присяжних не включаються державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси та інші особи, які мають юридичну освіту або потенційно могли мати юридичний дос­від. Проте віднесені законодавцем до компетенції присяжних питання передбачають наявність високого рівня юридичних знань (частина 3 статті 383 КПК України). Так, відповідно до частини 1 статті 391 КПК України голосування присяжних має проводитись з питань, передбачених статтею 368 КПК України, в тому числі щодо вирішення питань, чи містить діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, та інші питання.

Таким чином, законодавством фактично цей обов’язок покладено на осіб без достатніх знань і досвіду вирішення складних правових питань, без розуміння в достатній мірі їх змісту і суті, що може стати підставою для оскарження таких рішень в Європейському суді з прав людини на підставі порушення права на справедливий судовий розгляд, адже присяжні, які становлять більшість відповідного складу суду, вирішуватимуть при ухваленні рішення питання, відповіді на які вони особисто не знають і знати не можуть через відсутність юридичної освіти.

 

Позитивні наслідки

Беззаперечно, є й численні позитивні кроки до підвищення ефективності суду присяжних, які знайшли відображення у цих законопроєктах.

Загалом впровадження на законодавчому рівні змін щодо суду присяжних повинно мати позитивні наслідки для справедливого судочинства, оскільки постановлені рішення будуть більш виваженими, адже ухвалюватимуться групою людей, які мають різний життєвий досвід та погляд на ситуацію. Крім того, на присяжних важче чинити тиск, адже вони не залежать від адміністративного ресурсу та вибірково потрапляють на розгляд конкретної справи, про що важко дізнатися заздалегідь. Важливим є також те, що фактично вердикт у справі буде ухвалено присяжними, які є представниками тієї громади, де відбувається розгляд справи, — це призведе до легітимізації цього рішення громадою, тобто сприйняття такого рішення, як справедливого, більшістю громадян. Таким чином, можна уникнути негативної реакції суспільства, яку часто викликають судові рішення, ухвалені в резонансних кримінальних провадженнях, забезпечити прозорість та законність прийнятих рішень у рамках цивільного судочинства. Адже на цьому етапі розвитку судової гілки влади, враховуючи постійне реформування, яке на цей момент, на жаль, призвело до масового спустошення робочих місць у судах — кадрового голоду та, як наслідок, відсутності у громадян можливості ефективно та в розумні строки захистити свої порушені права. Також вирішальним є питання підвищення довіри громадськості до судової влади, забезпечення права на справедливе рішення суду, відновлення почуття поваги до права і до України як держави в ­цілому.

-->