Преамбула: Неповноцінний ривок
Як завжди, читачів нового номера журналу вітає український юрист
На світовій арені Україна виступає однією із найпотужніших та передових аграрних держав. Вона входить до числа лідерів в Європі щодо виробництва та експорту різноманітної сировини, а потенціал країни в аграрному секторі з кожним роком лише зростає. Саме земля та агробізнес є найбільшою цінністю України та ключем до динамічного економічного розвитку.
Наріжним каменем українського аграрного сектору стала саме земельна реформа, яка розпочалась в Україні ще з 1991 року у зв’язку із набуттям чинності Земельним кодексом УРСР. З огляду на це вітчизняна земельна реформа вважається однією із найтриваліших у всьому світі.
Черговий етап земельної реформи, що реалізується у 2021 році, має за мету не лише збільшити аграрний потенціал держави, а ще й закласти початок піднесення економіки, сталого розвитку використання земельних ресурсів, збільшення інвестицій в агробізнес.
Запровадження ринку землі, електронних земельних торгів, полегшення процедури погодження документації із землеустрою та оцінки земель, передача можливості розпоряджатися землею сільським, селищним та міським радам — усе це на перший погляд видається досить привабливим та перспективним. Однак чи вдасться успішно реалізувати всі ці ідеї на практиці?
Наразі вже можна ствердно говорити, що з огляду на низку законодавчих обмежень не відбудеться повноцінного запуску такого елементу земельної реформи, як ринок землі.
Отже, виникає питання: чи поставлять ці зміни крапку у 30-річному реформуванні земельних відносин в Україні? Це питання залишиться відкритим, а відповідь на нього отримаємо після реалізації всіх «компонентів» нового етапу земельної реформи.
