Тема: Додаткові спори

Ірина СТАРОДУБ,
керівниця судового відділу Moneyveo

Відстоювання власних прав перед фіскальними органами — одна з актуальних проблем для бізнесу, де є багато суперечливих питань, з якими доводиться мати справу адвокатам, оскаржуючи дії податківців

Податкові спори є топовими справами в корпоративному секторі на українському ринку юридичних послуг.

Кожна компанія рано чи пізно проходить процес податкових перевірок. Наслідків перевірки може бути декілька. Найгірший — початок кінця, коли компанія поступово припиняє свою діяльність через ряд проблем після перевірки, менш трагічний — це сплата штрафу та робота над помилками, і ще один шлях — принципове оскарження в суді і йти до кінця. Що обере компанія, залежить від вартості штрафу, його причин та налаштування власника бізнесу.

 

Взятися за справу

За 2020 рік судами України було розглянуто 24,3 тисячі податкових спорів на загальну суму 79,1 млрд гривень, з яких 9,8 тисячі справ стосуються визнання протиправним та скасування податкових повідом­лень­рішень (ППР). Статистика оскарження ППР показує, що більшість судових рішень винесено на користь платників податків. Так, на їхню користь було розглянуто 5,7 тисячі справ на загальну суму 22,52 млрд гривень. На кожне друге ППР подається позов, а це означає, що судова практика в цьому напрямі надзвичайно часто змінюється і має свою динаміку.

Почнемо з того, на які норми закону спираються сьогодні представники бізнесу?

Однозначної відповіді на це питання немає, оскільки кожне оскарження ППР зовсім різне за своїм змістом та суттю. Досі органи податкової служби та бізнес по­різному читають Податковий кодекс (ПК) України, як не парадоксально це звучить. Можу тільки сказати, що перед тим, як іти до суду, варто і треба використати своє право оскарження акта податкової перевірки. Іноді вдається частину проблем скасувати на етапі акта.

Варто відзначити, що акт податкової перевірки (акт) в судовому порядку не оскаржується. Судова практика вже є усталеною в цьому питанні. Акт складається за результатами перевірки та підписується посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені ПК України, і надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.

У запереченні на акт варто відоб­разити всі порушення, які, на думку сторони, є доцільними, підкріпивши потрібні докази, відповідно до пункту 44.7 ПК України щодо строків оскарження акта перевірки. З нового року платник податків протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, може подати заперечення до органу ДФС, який проводив перевірку. Ви можете брати участь у розгляді ваших заперечень. Це варто використовувати, оскільки часто, послухавши доводи скаржника, органи податкової служби можуть «дослухатись» до платника податку.

Можна заручитись ще одним механізмом. А саме — у 2014 році була створена Рада бізнес­омбудсмена, до якої подати заяву через сайт та отримати поради і навіть отримати безпосередньо фізичну підтримку від імені омбудсмена під час розгляду заперечення на акт перевірки можна і треба. Варто відзначити, що цей механізм усе ж іноді діє. Працюючи в банку та оскаржуючи ППР, на підставі якого банк було оштрафовано на 14 млн грн, омбудсмен був присутній під час розгляду заперечень на акт перевірки і частково доводи були враховані органами податкової служби.

 

Практичний досвід

Розповім про справу, яку згадала вище. Для мене вона стала показовою і такою, що продемонструвала реалії судів з податковою.

Почалось усе з планової податкової перевірки банківської установи у 2018 році. Після перевірки банку було надіслано акт перевірки, відповідно до якого, на думку податкової, банк мав сплатити 14 713 578 грн. Причиною, на думку фіскалів, стало завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток. У цій справі ми зіткнулись із тим, що податкова не орієнтувалась узагалі в банківському законодавстві і не розуміла, як банк може формувати свої резерви. З фабули справи вказано, що «під час визначення фінансового результату від переоцінки іноземної валюти враховані суми переоцінки резервів за кредитними операціями з публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (ПАТ «КБ «Південкомбанк») за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, в той час як, на думку відповідача, для визначення курсових різниць перерахунок іноземної валюти на дату балансу та на дату здійснення господарської операції здійснюється лише за монетарними статтями, тоді як страховий резерв не є монетарною статтею, з огляду на що перерахунок курсової різниці по сформованому страховому резерву не повинен відображатись у податковому обліку банку. Також позивач наголошує на тому, що резерв є невід’ємною складовою балансової вартості кредиту, який відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 21 є монетарною статтею, а також відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року №555 (Інструкція № 555), та положень (стандартів) бухгалтерського обліку, з огляду на що банк зобов’язаний здійснювати переоцінку сформованих спеціальних резервів в іноземній валюті», справа № 826/8435/18.

До речі, незнання податківцями в цій справі норм МСФЗ мене також дуже вразила і водночас засмутила. У такі моменти розумієш, що система деяких державних органів працює зовсім не так, як ти думав раніше. Про це не пишуть у книгах і не викладають у вузах.

У цій історії суд правильно вказав, що нормами статті 20 ПК України не передбачено права податкових органів проводити перевірку правильності ведення банком бухгалтерського обліку, оскільки обов’язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлюється та контролюються саме НБУ. Фактично, податкова перевірка перевищила свої повноваження, виносячи два незаконних ППР.

Окружний суд міста Києва через 1 рік і 3 місяці розглянув дану справу і виніс рішення, яким позовну заяву банку задовольнив у повному обсязі. Скасував незаконні ППР та стягнув судовий збір з відповідача.

Не погоджуючись із цим рішенням, ДФС подали апеляційну скаргу. Однак і апеляційний суд залишив у силі рішення першої інстанції.

На моє превелике здивування, органи податкової служби касаційну скаргу до Верховного Суду подавали тричі, однак щоразу суд повертав касацію через процесуальні норми. Перший раз — некоректна довіреність представника, вдруге — в касаційній скарзі відсутні доводи для відкриття касаційного провадження. Втретє органи податкової служби намагались відкрити провадження через реорганізацію структури та заміну сторони процесу з Головного управління на Державну податкову службу України, однак і тут суд відмовив у відкритті провадження. Станом на сьогодні позивачу судовий збір повернуто, справу закрито.

Які висновки варто зробити з цієї показової справи.

  1. Банки, як і інші суб’єкти господарювання, не захищені від незаконних ППР, які можуть похитнути господарську діяльність юридичної особи.
  2. У разі отримання таких незаконних ППР варто чітко вибудувати схему оскарження таких ППР, у нашому випадку головний бухгалтер банку мала чітку позицію, яка допомогла нам скасувати ППР. Важливо, щоб сам бухгалтер був упевнений у законності. Тоді це 90 % успіху.
  3. Після отримання незаконного ППР банк залучився допомогою регулятора — Національного банку України. В описаній справі НБУ був у процесі третьою особою. Це нам дуже допомогло в суді. НБУ допомагав нам укріпити нашу позицію. І ми разом перемогли. На ринку це була знакова справа, оскільки накладення ППР на банк це завжди великі репутаційні ризики, також ризик отримати позапланові перевірки і безліч інших проблем.
  4. Щодо цієї справи скажу, що податкові органи йдуть до кінця. Часто мене це дивує, але це так. Податкова сплатила понад 400 000 гривень судового збору в апеляцію і готова була сплачувати і збір у касацію. Це і є особливість державних органів йти до кінця. Погано це чи добре, кожен оцінює сам.
  5. І основне — це не мовчати. Для отримання підтримки ми залучили НБУ, бізнес­омбудсмена, складали скарги на осіб, які проводили перевірки, і результат був на нашій стороні. Відповідно, боротися треба до кінця!

Сподіваюсь, що з часом стане менше ППР, які викликатимуть багато запитань, на скасування яких пі­дуть роки роботи юристів та боротьби за правду.

-->