Бізнес: Відкинути тінь

Євген ПІДЛІСНИЙ

Запропонована законодавцем уперше в Україні детінізація доходів громадян стане тестом на довіру до держорганів, але судових спорів у цьому процесі, здається, не уникнути

Вдалі податкові амністії спираються на дві складові: довіра широкого кола громадян до пропозиції з боку держави задекларувати свої активи і сплатити з них податки та юридично грамотних, зрозумілих і справедливих правил стосовно того, як це зробити. Спробуємо розібратись з першою спробою вітчизняної податкової амністії, запровадженої 1 вересня ц.р. Законом України № 1539­ІХ від 15 червня 2021 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» (Закон). Щодо довіри до держави, то в Україні з цим традиційно серйозні проблеми, з огляду на що є великі сумніви в тому, що вона досягне своїх цілей — детінізації економіки та наповнення бюджету. Радник та співкерівник практики податкових спорів ADER HABER Станіслав Карпов говорить, що навряд чи під дверима органів державної податкової служби збереться черга з бажаючих скористатися механізмом податкової амністії. Він та багато інших податкових експертів вважають, що податкову амністію слід починати з відновлення довіри до державних органів влади. «Отже, актуальним цей Закон є лише в контексті подальшого розвитку податкового законодавства, натомість його актуальність для населення буде вкрай незначною. Як наслідок, такою ж незначною буде й ефективність цього Закону для бюджету», — додає Станіслав Карпов. У свою чергу, керівниця практики податкового права ЮФ «Ілляшев та Партнери» Ніна Бец вважає, що ефективність Закону можна буде оцінити тільки в майбутньому, вже після 1 вересня 2022 року, яка залежатиме від роботи податкових органів. Саме 1 вересня наступного року закінчується строк на добровільне декларування активів.

Впроваджуючи податкову амністію, Україна мала всі можливості вивчити іноземний досвід як позитивний, так і негативний і, відповідно, врахувати помилки та недоліки інших країн, причому в окремих країнах податкові амністії здійснювались кілька разів та за різних умов. Ніна Бец як позитивний ­приклад ­наводить Аргентину, де у 2016–2017 роках обсяг легалізації доходів склав 116,8 млрд дол. США, а обсяг податкових надходжень — 9,65 млрд дол. США, та Італії, податкова амністія в якій проведена роком раніше, додала до бюджету 4,4 млрд євро у вигляді податкових надходжень, а легалізовано було доходів на суму близько 60 млрд євро. Як про анти­приклад можна говорити про Грузію, де у 2005 році податковою амністією скористалося лише вісім осіб, а сума задекларованих капіталів склала 35 тис. дол. США замість очікуваних 4 млн дол. США. І це при тому, що ставка при декларуванні становила всього 1 %. Невдалі податкові амністії мали місце і в таких державах, як Франція, Німеччина та США, причому в останній їх було трохи менше сотні.

Говорячи про вітчизняний Закон, старша менеджерка практики консультування приватних клієнтів та структурування приватного капіталу PwC в Україні Юлія Кадібаш звертає увагу на те, що в ньому багато чого було запозичено з досвіду північного сусіда, і це, в принципі, правильно, зважаючи на дуже схоже законодавство, яке дісталося у спадок державам після розпаду СРСР. Але також брався до уваги досвід Казахстану, Ізраїлю, Мальти, Грузії, Аргентини та інших країн, до того ж, не тільки позитивний, але й негативний, щоб уникнути помилок, які призвели до часткової неефективності податкових амністій у цих країнах. Вартим уваги є й досвід Казахстану, де вже було проведено чотири податкових амністії і вони вважаються вдалими, причому там передбачали списання суттєвих сум заборгованостей, а отже, з тіні було виведено майно та капітали на мільярди доларів.

 

Прогалини та колізії

Згідно з новим Законом, окремі категорії громадян мають можливість протягом року, до 1 вересня 2022 року, задекларувати активи, з яких раніше не були сплачені податки, та сплатити з них податки за відповідною ставкою — від 2,5 % (при інвестуванні і ОВДП) до 9 % (на майна за кордоном). Якщо ж майно знаходиться на території України, то ставка становить 5 %.

Держава, у свою чергу, не притягує таких осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності за відповідні податкові та валютні правопорушення. Законом були також внесені відповідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів стосовно відповідальності за умисне ухилення від сплати податків та невикористання відомостей податкової декларації, поданої відповідно до Закону, для підтвердження вини щодо правопорушень, передбачених статтями 212 та 2121 Кримінального кодексу України. Гарантії непритягнення до відповідальності є одними із найважливіших для декларантів, проте залишаються можливості використовувати дані таких декларацій при розслідуваннях за іншими статтями, а самі гарантії поширюють свою дію винятково на декларантів. А це може відштовхнути від потенційного декларування. Роз’яснюючи таку прогалину, партнер, керівник практики податкового права Юридичної групи LCF Андрій Реун наголосив: «Особи, які виплачували дохід декларанту, не сплативши при цьому податки, цілком ймовірно понесуть відповідальність за відповідні дії: штрафи за несплату податків при виплаті доходів сягають 75 % від несплачених податків, а посадові особи, залежно від розміру несплачених податків, можуть бути притягнуті до кримінальної та адміністративної відповідальності».

Проблемним аспектом є те, що на банки фактично покладена функція фінансового моніторингу — саме вони повинні встановлювати джерела походження грошових коштів перед їх розміщенням на спецрахунках, і банки зможуть відмовляти у прийнятті грошових коштів, позбавляючи можливості ­скористатись податковою амністією в частині декларування готівки. Інформація стосовно джерел походження грошових коштів може стати відомою податківцям із відповідними наслідками. І це при тому, що при поданні декларації до податкової декларанти не зобов’язані надавати таку інформацію, а податківці не мають права її витребовувати.

Іншою можливістю для зловживань є те, що контролюючі органи можуть використати на власний розсуд строк між декларуванням та сплатою податків. «Особливо у випадках декларування готівки, яку спочатку необхідно внести на рахунок та прой­ти фінансовий моніторинг, що значно збільшує згаданий вище строк від розкриття активів до звільнення від відповідальності, — говорить Андрій Реун, — адже звільнення від відповідальності наступає з моменту сплати всієї суми задекларованих податкових зобов’язань».

Ще однією проблемою є колізія між внесеними змінами до Податкового та Кримінального кодексів стосовно декларантів, які будуть сплачувати збільшену суму податкових зобов’язань у розстрочку. Річ у тім, що зміни до Кримінального кодексу фактично передбачають, що гарантії звільнення від відповідальності поч­нуть на них поширюватися лише після сплати узгодженої суми збору, тобто після сплати останнього платежу за такою розстрочкою. Водночас нова норма Податкового кодексу вказує, що не може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства особа, яка сплатила перший платіж (за умови подальшої своєчасної сплати інших). «З одного боку, притягнення до відповідальності та відкриття кримінального провадження — це різні стадії процесу. З іншого — декларант може роками очікувати на правоохоронні органи, оскільки тільки час покаже, яким чином вони будуть тлумачити згадану колізію», — зазначив Андрій Реун.

 

Потенційні спори

З огляну на те, що для України це перша податкова амністія, неможливо чітко спрогнозувати судову практику у цій сфері. Проте згадані вище недоліки нового Закону можуть спровокувати збільшення кількості судових спорів, зокрема щодо оскарження декларантами призначених податківцями перевірок джерел виплат задекларованих доходів та нарахованих в їх результаті податкових зобов’язань, а також стосовно захисту від притягнення до кримінальної відповідальності. На думку Ніни Бец, усі судові спори в майбутньому будуть пов’язані з доказуванням того, що активи, які є в особи, були придбані з коштів, щодо яких були сплачені податкові зобов’язання в повному обсязі. Можливі спори будуть виникати щодо тих осіб, які не скористаються податковою амніс­тією, але при цьому володіють значними активами чи коштами, що розміщені на іноземних рахунках.

Натомість Юлія Кадібаш найбільш потенційно вірогідними вважає справи щодо оскарження декларантами дій податкових органів у випадках перегляду та перерахування спеціального збору останніми за ставкою 18 %: «Тобто коли декларант подав декларацію й сплатив самостійно розрахований збір за пільговою ставкою, а в подальшому податкові органи під час камеральної перевірки і подальшої позапланової перевірки дійдуть висновку про неправомірне застосування відповідної ставки збору. Також можливі судові спори щодо збереження конфіденційності наданої в спецдеклараціях інформації, оскільки саме це турбує майже всіх потенційних декларантів».

Кількість спірних ситуацій та їх характер багато в чому залежатимуть від податківців, зокрема від того, чи подаватимуть вони запити стосовно активів із сукупною вартістю більше, ніж ліміти, встановлені Законом, у випадку неподання спецдекларацій з огляду на те, що з них були повністю сплачені податки. «Процес отримання документального підтвердження, що всі належні йому активи були повністю набуті законним шляхом та за рахунок уже оподаткованих раніше коштів, може стати адміністративним тягарем, що потребуватиме істотних витрат сил та часу», — попереджає Юлія Кадібаш. Отже, такі кейси теж можуть стати предметом розгляду в судах.

Ніна БЕЦ, керівниця практики податкового права ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Очікується, що після того, як податкова розбереться з усіма спеціальними деклараціями та правильністю сплати податків відповідно до них, вона візьметься за тих резидентів України, що не скористались спеціальним декларуванням, але володіють активами, більшими, ніж ті, що не підлягали спеціальному декларуванню. У такому випадку всім, хто не зможе довести сплату податків з доходів, за які були придбані дані активи, буде донараховане податкове зобов’язання вже не за ставкою 5 %, а за ставкою 18 %, а також будуть застосовані штрафні санкції в розмірі 25 % від донарахованого податкового зобов’язання. Також очікується, що в період 2022–2023 років Україна має приєднатись до автоматичного обміну фінансовою інформацією CRS (Common Reporting Standard), в рамках якого нашим податковим органам повинна бути розкрита вся інформація про стан рахунків українців в іноземних банках.

Щоб ще більше українців заохотили скористатися правом на спеціальне декларування, Кабінет Міністрів України готує внесення в парламент законопроєкту про так звані непрямі методи податкового контролю, коли податкова може поцікавитись походженням грошей, витрачених платником податків за певний період. Звичайно, стежити за нашими витратами на ресторани та інші дрібниці ніхто не буде, проте придбання цінних активів вартістю вище 400 тис. грн підлягатиме перевірці. На сьогодні для придбання цінного активу вартістю понад 400 тис. грн при внесенні коштів на рахунок нам необхідно довести тільки банку джерело походження коштів. Після прийняття цього закону нам доведеться додатково доводити сплату податків з даних коштів податковим органам. Якщо зараз найгіршим результатом для нас є просто відмова банку в розміщенні коштів на рахунок, то у майбутньому кожен, хто не зможе довести джерело походження коштів, змушений буде сплатити податок на витрати, які не може пояснити, у розмірі 18 %.

Станіслав КАРПОВ, радник, співкерівник практики податкових спорів ADER HABER

Останнім часом Україна намагається не відставати від загальносвітових тенденцій щодо детінізації доходів та прозорості економіки. Одним із чергових кроків у такому напрямі стало прийняття Закону, яким запроваджено механізм податкової амністії. Цей Закон, безумовно, є актуальним з точки зору подальшої імплементації Плану BEPS та, наприклад, запровадження непрямих методів конт­ролю. Однак не треба також забувати, що практичною метою цього Закону є наповнення бюджету. Проте з останнім можуть виникнути проблеми, і ось чому. По суті, положеннями даного Закону держава пропонує суспільству укласти певну угоду — суспільство зізнається у вчинених податкових правопорушеннях, а держава, у свою чергу, обіцяє не притягати таких порушників до відповідальності та задовольнитися невеликою грошовою компенсацією. Переконаний, що ключем до успіху та повноцінної реалізації цього Закону є довіра між державою та суспільством, оскільки ніхто не укладатиме угоду з тим, кому не довіряє. А результати недавніх соціологічних досліджень переконливо свідчать про те, що такої довіри у відносинах між державою та суспільством на сьогодні немає. Зокрема, рівень недовіри до Верховної Ради України становить 75 % опитаних, до Державної податкової служби України — 65 %, а до судової системи — 74 %. Тобто суспільство не довіряє ані ініціатору такого Закону, ані контролеру його реалізації, ані тому, хто вирішуватиме суперечності щодо застосування Закону.

Юлія КАДІБАШ, старша менеджерка практики консультування приватних клієнтів та структурування приватного капіталу PwC в Україні

Актуальність Закону безперечна. Його потрібно розглядати комплексно, у зв’язці із законодавством щодо оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній, яке набуває чинності з 1 січня 2022 року, та автообміном податковою інформацією (стандарт CRS), за яким, починаючи з 2023 року, тобто за перший звітний період, 2022 рік, Україна надаватиме інформацію щодо руху коштів та активів нерезидентів та їхніх компаній на рахунках в українських банках і отримувати аналогічну інформацію щодо українських резидентів, які мають іноземні банківські рахунки. Щодо ефективності податкової амністії капіталів, то для її аналізу необхідно брати до уваги не тільки суми задекларованих активів та безпосередньо сплаченого спецзбору, а й майбутні надходження до державного та місцевих бюджетів у результаті використання легалізованих активів.

Це перша податкова амністія в Україні, тому, звичайно, на практиці можливе і не­однозначне трактування деяких норм, і непорозуміння щодо їх застосування. Є достатня кількість невизначених питань. Наприклад, як бути з активами, набуття яких тільки частково фінансувалося за рахунок неоподаткованих доходів? Чи можливо задекларувати половину автомобіля? Оскільки декларувати можна тільки активи, які наразі наявні у власності людини, не вийде закрити історичні ризики, задекларувавши та сплативши спецзбір щодо доходів, отриманих у минулих періодах без належного оподаткування і витрачених на фінансування персональних потреб, тобто без інвестування в будь-який актив.

Андрій РЕУН, партнер, керівник практики податкового права Юридичної групи LCF

Актуальність проведення податкової амністії має дві діаметрально протилежні сторони. З однієї — необхідність її проведення є досить важливою, що зумовлено значним розширенням нормативної бази з метою протидії розмиванню податкової бази. Фактично, амністія надає можливість, сплативши частину несплачених раніше податків, почати фінансове життя з чистого аркуша. З іншої сторони — відсутність значного рівня довіри до влади ставить під сумнів ефективність амністії, що лише посилюється прогалинами Закону. Звичайним громадянам, з доходів яких сплачувались усі податки, та громадянам, які не сплачували податки з незначної кількості доходів, Закон жодних загроз не несе. Більше того, держава «пробачає» несплату податків з доходів, з яких було придбано ряд активів, у тому числі квартири загальною площею до 120 квадратних метрів, автомобіль вартістю до 400 тисяч гривень та об’ємом двигуна до 3 літрів. Законодавець, запроваджуючи податкову амністію, вивчав іноземний досвід багатьох країн та використав поширені концептуальні підходи щодо запровадження «оплатної» амністії за зниженими ставками податків із запровадженням звільнення від відповідальності та подальшим посиленням контролю (наразі готується проєкт закону про непрямі методи контролю за доходами громадян). Однак надважливий для України іноземний досвід відсутності зловживань з боку контролюючих та правоохоронних органів та досвід довіри суспільства до них ми не можемо просто використати, ми можемо його лише самос­тійно сформувати.

-->