International: Зіркова година

Алеся КОСМИНА

Рахунки від юристів, особливо у процесах з великими сумами позовів, не зменшують ані криза, ані впровадження різноманітних програм для підтримки альтернативних способів оплати юридичних послуг, ані спроби суддів керувати процесом

Рахунки, що виставляються юридичними фірмами своїм клієнтам, уже давно непокоять не лише пересічну людину і журналістів, а й навіть деяких учасників юридичного ринку та інших представників юридичної галузі. Одному з винуватців — погодинній оплаті зусиль юристів — смерть пророкують уже з десяток років, проте бажане так і не перетворюється на дійсне. Спроби регуляторно зменшити рахунки також не дають результату. Ринкові закони не зміниш — судові процеси та проекти стають більш вартісними, тож логічно, що юридичні послуги не можуть ставати дешевшими.

Утім, країни — законодавці юридичної моди продовжують спроби повернути адвокатів у більш прис­тойні цінові рамки та не лякати суспільство.

Хто більше?

Витрати на послуги адвокатів у нещодавньому сенсаційному спорі між Борисом Березовським та Романом Абрамовичем сягнули 100 мільйонів фунтів стерлінгів. Саме стільки олігархи мусили заплатити лондонським юристам.

Цифра могла би бути й більшою, якби на той момент судова влада не запровадила програму зі зменшення судових витрат і ставок за ведення судових процесів. З моменту «ганебної» для британської судової справи Bank of Credit and Commerce International (BCCI) дещо вже було змінено.

Хрестоматійний за вартістю судовий процес між аудиторами Deloitte та Bank of England (BoE) з приводу BCCI завершився вранці 2 листопада 2005 року. Deloitte від імені кредиторів вимагала стягнути з BoE 850 мільйонів фунтів стерлінгів через те, що банк не контролював BCCI, який збанкрутів у 1991 році. Судовий процес розпочався у січні 2004-го з 79-денної вступної промови на користь Deloitte королівського адвоката, який отримав за свою роботу 3 мільйони фунтів. Адвокат банку та юридична фірма Freshfields Bruckhaus Deringer, яка виступила його радником, заробили 75 мільйонів фунтів. А адвокати Deloitte з Hogan Lovells наконсультували на 38 мільйонів.

Пізніше було узгоджено, що Deloitte, яка програла справу, має оплатити судові витрати банку на суму в 73,6 мільйона фунтів стерлінгів. Суддя, який виносив це рішення, назвав увесь судовий процес фарсом, який може завдати шкоди репутації всієї правової системи.

У той самий час страхова компанія Equitable Life звинуватила у професійній недбалості колишніх ауди­торів Ernst & Young і вимагала від них 2,6 мільярда фунтів стерлінгів. Страхова компанія стверджувала, що аудитори халатно поставилися до перевірки її рахунків. Справа дій­шла до суду в квітні 2005 року, за чотири роки після подання позову. Equitable Life не вдалося довести недбалість аудиторів, тож у вересні того ж року справу було закрито. Відповідач витратив на послуги юристів 25 мільйонів фунтів, а позивач, який об’єктивно мав мало шансів на успіх, — близько 40 мільйонів.

Спірна ситуація

Судові процеси, ініційовані Deloitte та Equitable Life, чітко продемонстрували абсурдність ситуації з цінової точки зору. Такі несуразні цифри могли легко відвернути від лондонських судів усіх потенціальних позивачів. І це в той час, коли Лондон прагне стати світовим центром з вирішення спорів. Тож зацікавлені особи вирішили взяти справу в свої руки. У січні 2007 року було створено Комітет користувачів комерційних судів, що складався з суддів, адвокатів та декількох великих постійних учасників судових баталій. Комітет мав відпрацювати стратегію з «поліпшення». Уже в грудні він видав низку рекомендацій, що мали стосуватися всіх справ, які розглядаються у британських судах. Рекомендації були оформлені в єдиний документ — Правила цивільного процесу (civil procedure rules — CPR).

Правила передбачали для сторін процесу (тобто клієнтів адвокатів) більшу відповідальність та більшу участь у самому процесі; більш стисле викладення суті справи; коротші судові процеси; використання списку попередньо затверджених судом питань; попередню судову оцінку проблеми та граничну суму судових витрат у 250 тисяч фунтів стерлінгів. Суддям було надано можливість здійснювати більший контроль за спорами та зупиняти процес, якщо його вартість невпинно зростає.

Як зауважив партнер однієї з великих юрфірм, що також входив до робочої групи, рекомендації мали допомогти зосередити спори справді на тих проблемах, які є спірними. Крім того, вони мали зменшити вит­рати на нікому не потрібну роботу. Адже часто юрфірми готують велику кількість документів, які жодним чином не можуть допомогти винести рішення у справі.

Уперше нові правила були апробовані у спорі між нафтовими гігантами Total та Chevron. Компанії з’ясовували, хто має нести відповідальність за вибух 2005 року в Хартфордширському нафтосховищі. Головуючим суддею у справі був призначений пан Стіл, прибічник рекомендацій робочої групи. Нині, кілька років по тому, вже можна оцінити, наскільки Стіл зміг вплинути на процес та його вартість.

У спорі були задіяні адвокати найкращих фірм. Chevron консультували один із партнерів Herbert Smith та королівські адвокати Джонатан Сампшн та Ендрю Попльюел. На боці Total були партнери юридичних фірм Ashurst та DAC Beachcroft разом із королівським адвокатом Тоні Гребінером.

У березні 2009 року Стіл виніс рішення, за яким Total була визнана ­опосередковано винною в інциденті. Здавалося б, з урахуванням виду діяльності сторін у справі та суми позову в 750 мільйонів фунтів, судові витрати мали бути чималими. Проте витрати на адвокатів обох сторін склали лише 58 мільйонів фунтів стерлінгів. З них 12 мільйонів заробила Herbert Smith і 750 тисяч фунтів за три дні виступу в суді — Сампшин. Порівняно з попередніми гучними спорами, цей обійшовся учасникам досить дешево, хоча до ідеалу ще далеко.

Година пік

Не дають спокою суддям вищої ланки і погодинні ставки, за якими працюють британські юристи. У травні цього року один із суддів Високого суду правосуддя, лорд Нойбергер, спричинив дебати, публічно заявивши, що погодинні ставки незабаром відійдуть у минуле. За його словами, погодинна оплата є неефективною. Причиною таких висловлювань стала сума, в яку юридична фірма Leigh Day & Co оцінила свій супровід колективного позову проти нафтової компанії Trafigura, — 105 мільйонів фунтів стерлінгів. Тріо суддів у процесі, серед яких був і Нойбергер, вирішили, що сума є завищеною і зменшили її на 40 відсот­ків. Рішення мотивували тим, що не всі дії адвокатів, вписані у рахунок, мав оплачувати клієнт. Цікаво, що після низки переговорів Trafigura погодилася виплатити всього 30 мільйонів фунтів із 100, що вимагалися за позовом.

Боротьба із погодинними ставками ведеться і в США. The Wall Street Journal регулярно публікує матеріали на тему неправильності погодинного підходу, невдоволеності клієнтів юридичних фірм та прогнозує зникнення таких ставок найближчим часом. Прогнози почали з’являтися напередодні світової кризи, коли 2007 року ставки сягнули свого максимуму. Утім, віз і нині там. Більше того, за останні два роки суми, які виставляють у своїх рахунках зірки юридичного бізнесу, перейшли психологічну відмітку в тисячу доларів за годину.

Сьогодні провідні адвокати США оцінюють свої зусилля в 1 250 доларів за годину. Клієнти, хоч і не надто задоволені ціною, але не проти платити стільки за справді якісні послуги досвідчених адвокатів, тим більше враховуючи той факт, що професіонал може впоратися із завданням набагато швидше та ефективніше, аніж його менш досвідчений колега.

Крім того, завжди можна домовитися про знижку, приховану від очей колег по ринку. Якщо говорити про пересічну американську юридичну фірму, то її партнери у середньому просять 635 доларів на годину, а у рахунку зазвичай виставляють 575 доларів.

Ставки лондонських адвокатів — як звичайних, так і зіркових — вищі за американські. Проте лондонські юристи не виставляють стільки ж годин роботи у своїх рахунках, вважають американські юристи. Цікаво, що за таких умов боротьба із захмарними сумами рахунків розпочалася саме із Лондона.

Альтернативні варіанти

Чому ж не вдається позбутися таких ненависних годин в юридичних рахунках? Улітку цього року ALM Legal Intelligence випустив огляд альтернативних способів оплати пос­луг юридичних фірм, який показав, що лише 6 відсотків американських юридичних фірм використовували альтернативні методи обчислення вартості послуг у більш ніж половині виставлених рахунків. І лише 12 відсотків юрисконсультів сказали, що їм були виставлені рахунки, засновані не на погодинних ставках, у більш ніж половині випадків. Найчастіше альтернативні способи використовуються у судовій практиці.

Загалом результати дослідження чітко демонструють, що погодинна оплата залишається поширеною попри те, що інші дослідження так само чітко демонструють невдоволення клієнтів погодинною практикою. Юридичні фірми стверджують, що обидві сторони загалом задоволені погодинними рахунками. Клієнти, з одного боку, погоджуються із цим, а з іншого — вказують, що каменем спотикання для обох сторін є недостатній досвід менеджерів, які не вміють нічого іншого, крім виставлення рахунків на погодинній основі.

Справді, щоб запропонувати клієнту оплатити юридичні послуги альтернативно, потрібно завчасно визначити, який саме спосіб використовуватиметься, які дані потрібні для вирахування вартості послуги тощо. Крім того, більшість сучасних білінгових програм побудовані винятково на погодинній оплаті роботи і для внесення до них змін потрібно докласти зусиль.

Огляд ALM Legal Intelligence також показав, що найпопулярнішими альтернативними способами обчислення вартості послуг юридичних фірм є фіксована ставка, змішана відсоткова ставка та встановлений максимальний розмір послуг. При цьому юридичні департаменти застосовують альтернативні методи для зниження витрат та передбачуваності, а юридичні фірми — для утримання старих клієнтів та залучення нових.

Популярними останнім часом стали і юридичні аукціони. Кожен п’ятий представник юридичного департаменту зізнався, що при пошуку юристів для виконання великого обсягу одноманітної роботи його компанія оголошувала тендер. Кожна третя юрфірма теж заявила, що брала участь у тендерах.

Середні погодинні ставки британських юристів

-->