Опитування: Контрольна турбота

З прийняттям закону про трансфертне ціноутворення на український бізнес очікують нові виклики

Зміни податкового законодавства вкотре привернули до себе увагу: 4 липня 2013 року Верховна Рада України 231 голосом ухвалила у другому читанні Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення».

Розроблений Міністерством доходів і зборів України, Закон запроваджує механізми податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, зокрема боротьбу з виведенням прибутку підприємств в офшорні зони та низькоподаткові юрисдикції.

Як українські юристи оцінюють новітні законодавчі зміни та до чого варто готуватися бізнесу — в опитуванні «УЮ».

Пропорційне коригування

Наталія ДУБИНА,
керівник департаменту із розвитку АО AVER LEX

Цікавим є підпункт 39.5.5 «Пропорційне коригування», який передбачає можливість коригування цін усіма сторонами операції в разі, якщо відбулося коригування цін в однієї із сторін. Так, коригуються доходи і податкові зобов’язання з ПДВ у продавця і витрати та податковий кредит у покупця. Зокрема, при визначенні бази оподаткування ПДВ (пункт 188 статті 188 Податкового кодексу (ПК) України) основою є контрактна вартість. Але якщо звичайна ціна є вищою за контрактну, то базою є звичайна ціна. Однак при визначенні податкового кредиту вже інша процедура (див. пункт 198.3 статті 198 ПК України): знову ж таки, основою для визначення податкового кредиту є контрактна вартість, проте якщо звичайна ціна нижча, то податковий кредит визначається, виходячи із звичайної ціни.

А отже, якщо включається фактор звичайної ціни (тобто контрактна ціна відрізняється від звичайної), оподаткування відходить від «нульового» варіанта:

— звичайна ціна вища за контрактну: продавець розраховує податкові зобов’язання з ПДВ на основі звичайної ціни, а покупець ставить суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) покупцю, орієнтуючись на контракту вартість;

— звичайна ціна нижча за контрактну: продавець розраховує податкові зобов’язання з ПДВ на основі контрактної ціни, а покупець ставить суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) покупцю, орієнтуючись на звичайну вартість.

Таким чином, ПДВ, сплачений (нарахований) покупцем продавцю, відноситься до податкового кредиту покупця не в повному обсязі. Аналогічна ситуація і з формуванням доходів і витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. І щодо ПДВ, і щодо податку на прибуток частина нарахованого і сплаченого до бюджету продавцем ПДВ не буде компенсована у покупця віднесенням її до складу податкового кредиту, а частина доходів продавця не стане витратами покупця. А отже, різниця між контрактною і звичайною ціною буде надійним джерелом збільшення надходжень до бюджету.

Крім цього, незалежно від того, провела чи не провела друга сторона операції пропорційне коригування, на результат її взаємовідносин з бюджетом це не вплине.

В очікуванні хвилі

Дмитро ІВАНУСА,
радник ЮФ Sayenko Kharenko

З одного боку, прийняття За­кону стало ще одним кроком до приведення податково­го законодавства України у від­повід­ність до європейських стан- дар­тів. Боротьба урядів багатьох країн з податковою оптимі­за­­цією при операціях між пов’я­заними особами є світовою тен­денцією, і добре, що Україна не знаходиться осторонь від­- повідних процесів. Україна пішла навіть далі, розширивши випадки застосування правил трансфертного ціноутворення до внутрішніх операції між відповідними резидентами.

З іншого боку, навіть залучення до підготовки проекту закону однієї із міжнародних аудиторських компаній не допомогло йому позбутися деяких неузгодженостей та непов­ністю зрозумілих положень. Це зайве підкреслює недосконалість законотворчих процедур в Україні, що в цілому відоб­ражається на інвестиційній привабливості нашої держави.

Українським підприємствам, які здійснюють чи планують здійснювати операції, що підпадають під визначення контрольованих для цілей застосування трансфертного ціноутворення, з урахуванням вартісного порогу в 50 млн грн, варто переглянути існуючі або встановити таку цінову політику та застосовувати чи внести такі зміни до існуючих структур господарських операцій, які зводили б до прийнятного ризик перегляду відповідних цін з боку українських контролюючих органів. Йдеться, насамперед, про такі популярні нині схеми, як фіксація збитків в Україні, а прибутків в офшорних або низькоподаткових юрисдикціях, що застосовуються українськими експортерами та імпортерами в торгових структурах, або операції з резидентами — пов’язаними особами, які застосовують пільгові податкові режими або не є платниками податків.

Враховуючи, що новий Закон встановлює обов’язки платників податків з надання у відповідних випадках звітів та документації за контрольованими операціями, повноваження державних органів щодо перевірок, неадекватно велику фінансову відповідальність за неподання звітів та обов’язкової документації (штраф у розмірі 5 % загальної суми контрольованих операцій), та з огляду на хронічно поганий стан виконання державного бюджету, українському бізнесу потрібно готуватися до чергової хвилі перевірок та оскаржень податкових повідомлень-рішень.

Переглянути схеми

Андрій ФОМІЧОВ,
адвокат, керівник практики податкового права ЮК «Юскутум» 

Найкращу оцінку Закону дасть час. Адже з досвіду ми, практикуючі адвокати, знаємо, що будь-який прийнятий закон на практиці може мати зовсім інший вигляд. Крім того, Закон має ряд бланкетних норм (тобто вказує на існування інших норм, навіть в інших нормативних актах, де містяться конкретні правила поведінки), що також вказує на залежність його ефективності від подальших дій виконавчих органів влади щодо прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

З іншого боку, заради справедливості необхідно зазначити, що основні положення Закону відповідають світовим тенденціям: виокремлено принципи ТЦУ, закріплені основні терміни, порівняно з існуючими методами визначення звичайної ціни досить чітко охарактеризовані методи визначення цін у контрольованих операціях, надані приклади застосування таких методів, відзначені джерела інформації, де можна черпати інформацію про ціни тощо.

Щодо того, які зміни очкують на український бізнес, насамперед необхідно провести експрес-аналіз, за допомогою якого кожний бізнес встановить, чи матиме він відношення до ТЦУ. Це зробити дуже просто. Необхідно відповісти на запитання: чи існують угоди з одним із контрагентів за один календарний рік на суму 50 млн грн і більше? Якщо ні, то це означає, що норми про ТЦУ не матимуть відношення до такого бізнесу. Якщо так, тоді необхідно проводити більш детальний аудит щодо наявності операцій, що можуть бути визнані контрольованими. Це перше, до чого треба готуватися. Далі, у разі встановлення повного відношення до законодавства про ТЦУ необхідно переглянути схему роботи й, можливо, знайти ще одного контрагента. Наприклад, якщо сума угод з одним контрагентом за один календарний рік складає 75 млн грн, то легше буде працювати з двома клієнтами, але на меншу суму, заради законного уникнення застосування положень про ТЦУ. У разі неможливості такого уникнення треба готуватися до підбору зовнішніх консультантів з питань ТЦУ або шукати та навчати власний персонал з питань ТЦУ.