Опитування: Заявлений клопіт

Максим СИСОЄНКО

Попри те, що затягування судового процесу може відбуватися з різних причин, з набуттям чинності останніми процесуальними кодексами подібна тактика стає дедалі складнішою

Затягуючи судовий процес, зацікавлена сторона цілком логічно сподівається досягти поставленої мети. Тож які саме цілі переслідують учасники судового спору, котрі намагаються виграти час, які є законні засоби протидії затягуванню розгляду справи та як часто юристам доводилося вдаватися до такого кроку, «УЮ» поцікавився у представників правничої спільноти.

Процесуальні диверсії 

Олександр ОНІЩЕНКО,
керуючий партнер АК «Правочин»

На щастя, тема затягування судового процесу, особливо в господарських судах, останнім часом втрачає актуальність.

Юристи, які спеціалізуються на судовій практиці, напевно, пригадують час, коли в процесуальному законі було доволі багато цілком легальних способів затягування судового процесу. Серед найбільш поширених наведу намагання зупинити провадження у справі до вирішення, як правило, штучно створеної іншої, оскарження процесуальних документів суду (в тому числі тих, які оскарженню не підлягають), заявлення невмотивованих відводів складу суду з подальшим оскарженням ухвали про відмову в задоволенні такого відводу тощо.

Найбільш «спритні» з нашої юридичної спільноти навіть намагались оскаржувати ухвали суду, яких немає у справі, оскільки вони не виносились. Нібито парадокс — апеляційна скарга є, а оскаржуваної ухвали в справі немає. Але мета таким чином досягалася, справа разом із скаргою мала бути спрямована до суду вищої інстанції. Доходило до абсурду, коли зацікавлена сторона роками не могла отримати рішення суду в найпростішій з юридичної точки зору справі лише через те, що відповідач вдавався до так званих процесуальних диверсій.

Зазвичай мета затягування справи зводиться до недопущення виконання певного невигідного для відповідача чи іншої зацікавленої сторони рішення. Іноді затягування здійснюється до певної події, що має настати в майбутньому (наприклад, ліквідація особи — відповідача, позбавлення відповідача будь-яких активів з метою недопущення реального виконання судового рішення тощо).

Звичайно, будь-які засоби затягування судового процесу найчастіше через зловживання своїми процесуальними правами зустрічали супротив і контрзаходи юристів, що представляли інтереси позивача або зацікавленої третьої особи.

Найбільш популярні заходи реагування — клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову з метою накладення арешту на майно чи грошові кошти, структуризація своєї позиції і, відповідно, судового процесу, аби таким чином не допустити винесення судом ухвал, що підлягають оскарженню, і передачі всіх матеріалів справи до суду вищої інстанції. Іноді можна натрапити навіть на скарги до дисциплінарно-кваліфікаційної комісії на адвоката, котрий штучно затягує судовий процес шляхом зловживання своїм правом або заявлення клопотання перед судом про винесення щодо такого адвоката окремої ухвали.

Але все перелічене здебільшого залишилося в минулому з набуттям змін до процесуальних кодексів, які були спрямовані на недопущення зловживання сторонами своїми правами (Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року).

Саме завдяки цим змінам були усунуті основні недоліки процесуальних кодексів, а саме: справи перестали передаватися до вищих судових інстанцій в разі оскарження ухвал, що такому оскарженню не підлягають, відводи почали вирішуватися самим складом суду, якому такий відвід заявлений, у разі оскарження ухвал, які підлягають оскарженню до суду вищої інстанції, передається лише засвідчені копії документів, а справа продовжує ­розглядатися далі. Змінився і підхід суддів у питаннях зупинення провадження у справі до вирішення іншої пов’язаної справи. Наразі з цієї підстави провадження у справі зупиняється рідко з мотивів можливості переглянути рішення у справі за нововиявленими обставинами.

Насамкінець, закцентую увагу на тому, що, незважаючи на внесення змін до всіх процесуальних кодексів, глобальні зрушення на краще відбулися лише в господарських судах, де строки розгляду справ, як правило, дотримуються. В адміністративних судах є проблема зі строками на рівні апеляції (в деяких регіонах) і касації. Зокрема, у Вищому адміністративному суду України є справи, не розглянуті з 2010 року. Відтак, у контексті затягування розгляду справ та зловживання правами варто говорити не лише про дії чи бездіяльність сторін спору, а й про суд, який з різних причин (брак чисельної кількості суддів, нестача фінансування на відправку кореспонденції, завантаженість справами понад фізичні можливості суддів тощо) стає на заваді в отриманні сторонами спору справедливого рішення в розумні, передбачені процесуальним законом строки.

Взяти ініціативу 

Антон СІНЦОВ,
заступник керівника судового департаменту АО AVER LEX

На жаль, станом на сьогодні непоодинокі випадки, коли одна із сторін судового процесу вдається до навмисного затягування розгляду справ шляхом подання клопотань про перенесення розгляду справи, заяв про забезпечення позову або доказів, збільшення або зменшення своїх вимог, зустрічних позовних заяв. До таких, як правило, безпідставних, проте не заборонених чинним законодавством, кроків вдаються сторони, які, наприклад, бажають за час затягування справи в суді здійснити відчуження всього рухомого та нерухомого майна або пришвидшити незаконне оформлення документів чи вчинення дій, які призведуть до відмови позивача від позову.

З метою недопущення затягування справи іншій стороні найчастіше доводиться брати ініціативу в свої руки, самостійно надсилати відповідні повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, звертатися до голови суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції або до правоохоронних органів, проте найефективнішим способом, який може пришвидшити розгляд справи, є допуск журналістів до судового засідання. Присутність представників ЗМІ на судовому засіданні дає змогу ретельніше організовувати проведення такого судового засідання на належному рівні та фактично унеможливлює задоволення суддями безпідставних та непотрібних клопотань або заяв у справі.

Звичайно, є і взаємовигідні підстави для затягування справи, зокрема бажання сторін укласти мирову угоду, яка в подальшому буде визнана судом або ж отримання сторонами беззаперечних доказів у справі. На практиці саме у зв’язку з останніми обставинами (укладення мирової угоди, отримання доказів у справі тощо) ми інколи вдаємося до незначного затягування розгляду справи, що, врешті-решт, призводить до всебічного та об’єктивного розгляду судової справи та досягнення поставленої клієнтом мети.

Бажаний результат 

Олена СИЗЬКО,
юрист АФ «Династія»

Подекуди сторони судового провадження вдаються до затягування судового процесу як до єдиного можливого засобу впливу на перебіг судового провадження. Найчастіше затягування судового процесу є єдиною можливістю тимчасово поліпшити правовий стан ситуації або відстрочити погіршення матеріального стану клієнта у випадку, коли настання несприятливих наслідків для нього в результаті вирішення справи в суді є очевидним. Найчастіше до таких засобів вдаються боржники в судових провадженнях за позовами банківських або інших фінансових установ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, коли єдиний спосіб «протидії» кредитору — це затягування судового процесу.

Додатковий час, здобутий у результаті затягування справи, дозволяє врегулювати спір між сторонами в доб­ровільному порядку, досягнути певних домовленостей. Якщо вірогідність настання несприятливих наслідків матеріального характеру для відповідача в справі стовідсоткова, тоді час, на який судовий процес затягується, дозволяє стороні ускладнити можливість виконання судового рішення шляхом відчуження або обтяжування всіх фінансових активів.

Норми чинного процесуального законодавства надають можливість сторонам провадження затягувати судовий процес шляхом недобросовісного використання своїх процесуальних прав. Але є й можливості протидії таким зловживанням. Так, норми статті 75 Цивільного процесуального кодексу України передбачають накладення штрафу на винну сторону у випадках невиконання вимог суду щодо присутності в судовому засіданні. Вимоги пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також дозволяють суду застосовувати штрафи до сторін за невиконання вимог суду, наприклад, ненадання певних документів, що також вчиняється сторонами з метою затягування розгляду судового процесу. Доскональне знання всіх процесуальних можливостей затягування судового процесу та позиції судів вищих інстанцій щодо використання таких правових можливостей сторонами завжди дозволить юристу направляти судовий процес на досягнення бажаного результату, в тому числі й визначати його тривалість.

-->