Тема: Історія одних відносин
Зазвичай залучення зовнішніх фахівців із фахівців у тій чи іншій галузі права відбувається за декількома принципами або підходами:
— за наявності керівника юридичної служби на підприємстві і розуміння необхідності скористатися певною юридичною допомогою такий керівник ініціює питання перед безпосереднім керівництвом (директором/генеральним директором). Вирішальним критерієм у задоволенні такої пропозиції є обґрунтований та системний аналіз проблематики підприємства і доведення необхідності залучення зовнішнього юридичного консультанта;
— за відсутності керівника юридичної служби на підприємстві і наявності лише «звичайного» юрисконсульта, як правило, питання про залучення зовнішнього консультанта відбувається за ініціативою фінансового директора або директора підприємства, які виходять з власного розуміння ситуації та досвіду роботи.
Виникають ситуації, коли залучення зовнішніх юридичних консультантів/радників відбувається за рішенням представників акціонерів/засновників підприємства, як правило, це властиво для підприємств із стовідсотковим іноземним капіталом.
Враховуючи нестандартні підходи до способів надання юридичних послуг, наведемо приклад практичного втілення таких послуг у господарській діяльності одного підприємства.
Компанія, про яку йдеться, мала стовідсотковий іноземний капітал і, як властиво іноземцям, мінімальний рівень довіри до найнятих фахівців компанії і як зовнішніх консультантів було залучено юридичну компанію з-поміж рекомендованих колегами-іноземцями. Тож керівництво компанії — резидента України було поставлене перед фактом отримання юридичних послуг, які замовляли собі іноземні співробітники головного офісу — засновника-нерезидента і, відповідно, виставлення таких послуг як уже наданих безпосередньо керівництву в Україні. Такий підхід мав дві складові: формулювання представниками юридичної особи — нерезидента певних юридичних завдань та опрацювання таких завдань фахівцями залученої юридичної компанії і складання та надсилання проектів підготовлених документів керівництву юридичної особи — резидента для подальшого втілення в господарську діяльність.
Найцікавіше полягало в тому, що підготовлені проекти документів були створені дистанційно, без аналізу існуючих документів компанії та реальної господарської ситуації, оскільки безпосередніми ініціаторами та генераторами ідей були працівники/директора юридичної особи — нерезидента, які не мали та не мають явлення про реальний стан юридичних справ на підприємстві. Звичайно, після ознайомлення з проектами таких документів керівництво української юридичної особи зверталося до керівника юридичної служби із завданням провести аналіз таких документів та запропонувати той документ, який має бути підписаний.
У результаті такого підходу проекти документів перероблялися, до них вносилися численні виправлення і навіть розроблялися документи в новій редакції. Зважаючи на наявність укладеного договору про надання юридичних послуг, зовнішні юридичні консультанти регулярно складали та надсилали рахунки-фактури на оплату, акти наданих послуг і навіть специфікації з переліком наданих послуг.
Такий підхід не міг бути сприйнятий як належним чином надані послуги, оскільки робота «над удосконаленням» проектів документів забирала стільки ж часу, як і підготовка нових документів, що, своєю чергою, призводило до непорозуміння між керівництвом української юридичної особи — резидента та зовнішніми юридичними консультантами, залученими представниками акціонерів/засновників.
Припинення співпраці із зовнішніми юридичними консультантами відбулося на основі того, що не було розуміння між усіма учасниками існуючої проблеми і керівництво компанії приймало рішення про необхідність завершення такої співпраці. Ініціатива при цьому виходила, як правило, від керівника юридичної служби/юрисконсульта відповідної категорії, за умови відсутності реальної допомоги у вирішенні поточних питань та/або відсутності злагодженої роботи, яка мала б відповідні результати для компанії.
В аспекті припинення взаємовідносин із зовнішніми юридичними консультантами певну роль відіграла і фінансова служба, в тому числі й бухгалтерія компанії. Вирішальними чинниками такого рішення були:
— відсутність детальної специфікації на надані послуги;
— загальні формулювання за послуги з консультування та аналізу документів;
— неможливість відображення таких послуг, що не мають відношення до господарської діяльності підприємства;
— проведення робіт або надання послуг, що мають технічний характер, однак оплачуються як послуги висококваліфікованих фахівців з відповідним рівнем оплати.
Таким чином, залучення зовнішніх юридичних консультантів і надання допомоги юридичній службі підприємства має бути здійснено з чітким розумінням поставленого завдання та реальністю тієї мети, що ставиться перед зовнішніми юридичними консультантами, оскільки затрачений час та грошові кошти не принесуть реальний господарський результат і будуть взагалі доцільними для ведення прагматичного, але в той же час успішного бізнесу в умовах нестабільного законодавства та великої кількості різноманітних ризиків.