Профіль: Спорт. Труд. Суд

Євген ПІДЛІСНИЙ

Попри неузгодженість нормативних актів та відсутність належної правової бази у спортивній сфері, сьогодні досить успішно супроводжуються великі проекти, вирішуються конфлікти та регулюються трудові правовідносини, але ситуація стає дедалі критичнішою

На сьогодні є лише один «спортивний» закон — Закон України «Про фізичну культуру і спорт», який було прийнято ще у 1993 році і який зазнав лише несуттєвих змін. Цей Закон окреслює тільки загальні поняття спорту, спортивних федерацій, спортсменів тощо. «Одного Закону явно недостатньо, — говорить Артем Кузьменко, координатор практики спортивного права МЮГ AstapovLawyers. — У деяких видах спорту, як, наприклад, футбол, така проблема врегульована внутрішніми нормами національних федерацій та міжнародними правилами, проте в інших видах спорту проблема стоїть набагато гостріше».

При розробці спортивного законодавства справді необхідно брати до уваги те, що чимало питань регулюються відповідними спортивними об’єднаннями та звичаями, що формувалися з часом. Олексій Яценко, партнер ЮФ «Губенко та Партнери», вважає, що необхідно на рівні закону вирішити колізійні питання зас­тосування нормативних актів саморегуляції, прийнятих відповідними спортивними асоціаціями, та норм національного законодавства і те, як вирішувати конфлікти норм у разі їх виникнення. При цьому в багатьох випадках очевидно, що норми саморегуляції повинні мати пріоритет.

Самі ж акти відповідних спортивних асоціацій приймаються переважно відповідно до законодавства та, як правило, не суперечать йому. Крім того, вони передбачають свою систему вирішення тих чи інших ситуацій й не перетинаються із загальними нормами. «Якщо взяти футбол, то там заборонено вирішувати спори між футбольними суб’єктами в будь-яких органах, ніж у тих, що ­передбачені ­актами Федерації футболу України», — відзначає Артем Кузьменко.

Хоча зазначена заборона на звернення до державних судів з точки зору вітчизняного законодавства є нікчемною, за словами партнера юридичної фірми Brite & Gribe Дмитра Бріфа, учасники таких правовідносин дотримуються її, оскільки футбольне правосуддя є вкрай швидким, ефективним та з мінімальним рівнем корупції. «При цьому виконання рішень органів футбольного правосуддя відбувається добровільно та у мінімальні терміни», — додає він.

Ефективність таких рішень і той факт, що сторони спорів не звертаються до державних установ, обумовлено ще й тим, що згідно із Статутом Федерації футболу України футбольні суб’єкти, які звертаються за захистом не до спеціальних органів федерації, позбавляються участі у футбольних змаганнях. На противагу футболу можна сказати, що у тих видах спорту, що не мають спеціальних органів для вирішення спорів, захист прав суб’єктів відбувається згідно з чинним законодавством, якого не достатньо для ефективного представлення їхніх інтересів.

Власна гра

Однією з найсуттєвіших проблем є те, що вітчизняне трудове законодавство не в змозі забезпечити регулювання трудових правовідносин у спортивній сфері. Це обумовлено тим, що в окремих видах спорту передбачаються такі трудові відносини, які відрізняються від встановлених українським правом.

Як приклад неузгодженостей Дмитро Бріф наводить трудовий контракт із спортсменом. «Він, по суті, є набагато ширшим, ніж звичайний трудовий договір відповідно до трудового законодавства України, — говорить пан Бріф. — Правові відносини спортсмена з відповідним клубом є частково трудовими, а частково цивільними. Трудове законодавство України абсолютно не пристосоване до цього, воно не враховує специфіку спорту».

«У футболі такий конфлікт є перманентним і вирішується на ­користь «федеративних» норм, тобто застосовуються положення, встановлені не законом, а правилами ФІФА, УЄФА та Федерації футболу України», — відзначає Олексій Яценко. При цьому специфічні моменти трудових правовідносин, що виникають у спорті, не враховуються ні чинним Кодексом законів про працю України, ні проектами трудового кодексу.

Спортивні перспективи

Хоча питання того, чи є спортивне право галуззю, все ще є дискусійним, проте все більше правників починають визнавати спортивне право як сферу юридичної практики і як окрему академічну дисципліну. На Заході знадобився певний час для цього — і нині на юридичних факультетах готують юристів із спортивного права, а також є юридичні фірми, які спеціалізуються винятково на спортивно-правових питаннях.

За словами Олексія Яценка, про перспективність спортивного права говорить і те, що ще 10—15 років тому в Міжнародному спортивному арбітражі у Лозанні практично не було справ з українським елементом. А сьогодні українські спортсмени, клуби, федерації не вважають такий розгляд сенсацією чи екзотикою.

Юристи, котрі займаються спортивними питаннями, говорять про дуже великий потенціал галузі. Його можна реалізувати, зокрема, шляхом активної просвітницької роботи серед спортсменів. Артем Кузьменко наводить приклад силових видів спорту, де завжди була напружена ситуація з дискваліфікаціями на підставі позитивних допінг-проб. «Дискваліфікація спортсмена — як правило, це спортсмени рівня національної збірної, призери світових першостей та олімпійських ігор — може складати два роки, — зазначає пан Кузьменко. — Це дуже великий термін і є практичні випадки, коли спортсмени йдуть зі спорту після дискваліфікацій, жоден з них не використовує інструменти для оскарження таких рішень, а такі інструменти можуть принаймні скоротити строк дискваліфікації, що суттєво може вплинути на подальшу долю спортсменів. Таких прикладів можна наводити безліч з різних сфер спортивної діяльності».

Очевидно, що у цій сфері потрібно зробити чимало і, в першу чергу, гармонізувати між собою відповідне українське законодавство та акти спортивної саморегуляції, усунути прогалини у правовому регулюванні спортивних правовідносин шляхом розробки нових нормативно-правових актів та внесення змін до деяких уже існуючих, а також систематизувати спортивне законодавство. «Осмислення статусу спортивних правил і співвідношення їх з нормами права є першими кроками на шляху розвитку спортивного права як галузі», — говорить Артем Афян, керуючий партнер АО «Юскутум».

На думку Дмитра Бріфа, спортивні федерації мають провести впорядкування внутрішніх ­нормативних документів, оскільки такі документи є основою їхньої діяльності. Він зазначає, що найбільш узгоджені внутрішні нормативні документи в Федерації футболу України, де прий­нято ряд положень та правил (нап­риклад, дисциплінарні правила).

Спорт як бізнес

Утім, справа не лише в неузгодженості нормативних актів та відсутності належної правової бази. «Росія з цього питання пішла набагато далі за нас, там спортивне право викладається як окрема дисципліна і навіть в одному з вишів створена відповідна кафедра, на базі якої проводяться ґрунтовні наукові та практичні дос­лідження і напрацювання, Україна, на жаль, відстає в цьому питанні», — говорить Артем Кузьменко. На його думку, щоб наздогнати у цьому наших сусідів, треба активніше розвивати спортивний рух і саме він забезпечуватиме юристів роботою.

«Спортивне право у приватно-правовому аспекті має розвиватися разом зі спортивною індустрією, — погоджується Олексій Яценко. — А спортивна індустрія, в свою чергу, повинна розвиватися у належному правовому полі. Спорт і право мають «встигати» одне за одним». Він вважає, що з розвитком спортивного бізнесу спортивне право розвиватиметься у напрямі комерційних прав у спорті, корпоративних та регуляторних процедур.

Разом із тим необхідно пам’ятати, що є олімпійський спорт, є професійний спорт, спорт як індустрія, спорт як бізнес. «Потрібно прийняти закон про професійний спорт, — вважає Олексій Яценко. — Не впевнений, що нам потрібен окремий спортивний кодекс, але потрібен певний масив відповідних законів, які враховували б специфіку спорту».

У свою чергу, Дмитро Бріф вважає за необхідне зробити кодифікацію спортивного права на національному рівні у вигляді Спортивного кодексу України. «Такий кодекс, — відзначає він, — повинен врегулювати ряд питань, зокрема трудові відносини між спортсменами та клубами, відповідальність за корупцію, боротьбу з допінгом, етичність спорту, вимоги до технічного обладнання, відповідальність вболівальників за їхні дії на стадіонах тощо. Причому кодекс повинні розробляти не стільки народні депутати, скільки ті особи, які працюють у сфері спорту щодня: представники федерацій, Мінмолодьспорту, олімпійського комітету, клубів тощо. Досить успішно такий кодекс діє, наприклад, у Франції».

Олексій Яценко прогнозує, що спортивне право розвиватиметься в публічному та адміністративному аспектах. Зокрема, це стосується запобігання та протидії злочинній діяльності у спорті та пов’язаної зі спортом, а саме: нелегальні ставки, змагання із наперед визначеним результатом та вплив на результат спортивних змагань злочинними методами, неправомірна поведінка вболівальників, хуліганство, прояви расизму тощо.

Не враховуючи специфіку

Андрій ШУЛЬГА,
партнер ЮК Arbitrade

Наскільки я можу робити висновки з власної практики та практики моїх колег у сфері спортивного права, станом на сьогодні питання спортивного права, з якими найчастіше звертаються до юристів, можна поділити на дві групи: питання, пов’язані з розробкою, редагуванням, внесенням правок до договорів у сфері спортивного права, та питання, пов’язані з вирішенням спорів у спорті, включаючи розгляди спорів у спеціально створених органах спортивного правосуддя, у судах та в міжнародних установах. На мою думку, в найближчі п’ять років ці питання залишатимуться домінуючими у спортивно-правовій сфері.

Основна проблема — відсутність спеціального регулювання спортивних правовідносин на законодавчому рівні. В основному законодавча база, яка зас­тосовується до спортивних правовідносин сьогодні, є загальною і не враховує специфіки спортивних правовідносин. Не можна сказати, що конфлікти між нормативними актами саморегуляції, прийнятих відповідними спортивними асоціаціями, та загальноукраїнським законодавством виникають часто, але вони іноді трапляються.

Великий потенціал

Артем КУЗЬМЕНКО,
координатор практики спортивного права МЮГ AstapovLawyers

На сьогодні спортивне право в Україні перебуває на етапі становлення, й багатьом клубам, спортсменам та спортивним функціонерам різних рівнів треба пояснювати, що таке спортивне право і які дивіденди вони можуть отримати від залучення кваліфікованих юридичних консультантів у розв’язанні тих чи інших проблем, пов’язаних зі спортивною діяльністю. Виходячи з цього, на сьогодні реальна робота відбувається з обмеженого кола питань, а саме: трудові відносини, спонсорські угоді, оскарження рішень тих чи інших органів, уповноважених розглядати спори та проблемні питання в спортивній сфері.

Стабільна сфера

Артем АФЯН,
керуючий партнер АО «Юскутум»

Першим полем діяльності для надання юридичних послуг у сфері спортивного права було оформлення трансфертів. Коли футболісти переходять з одного клубу до іншого й угода обумовлюється декількома мільйонами доларів США, то будь-якого юриста зацікавлять правові підстави та аспекти оформлення.

Наразі починають з’являтися спортивні спори як стабільна сфера правових послуг, однак їхня практика досить вузька і закрита. Тому без досвіду саме в цій сфері навіть дуже хорошому фахівцеві з права не завжди вдасться успішно представити інте­реси клієнта у спеціалізованих комісіях з розгляду спортивних спорів. Таких конфліктів багато. Утім, значна їх частина — не в активному стані. Ще значна частина не доходить до офіційного розгляду. Частина тих, що доходять, вирішується на підставі мирової угоди.

Спорт — це невеликий замкнений світ і не найкраще поле для конфліктів. Тож спрацьовує механізм саморегуляції.

Попит і пропозиція

Олексій ЯЦЕНКО,
партнер ЮФ «Губенко та Партнери»

З досвіду нашої фірми можемо виділити основні на сьогодні клієнтські запити у сфері спортивного права:

  • трудові питання. Зокрема, це стосується належного структурування трудових відносин з дотриманням інтересів сторін, норм чинного законодавства та правил, встановлених національними і міжнародними організаціями, які регулюють відповідний вид спорту. Окремо потрібно відзначити питання, пов’язані з неповнолітніми спортсменами;
  • вирішення трудових спорів як засобами переговорів, так і у спеціальних органах з вирішення спорів, що існують у відповідному виді спорту або в судовому порядку;
  • договірне право, а саме: спонсорські контракти, договори про фінансування спортсменів.

Незначна кількість запитів стосуються питань інтелектуальної власності та корпоративного права. Вважаємо, що з розвитком в Україні спортивної індустрії та спорту як бізнесу збільшуватиметься кількість запитів щодо корпоративного та договірного права, інтелектуальної власності, комерційних прав у спорті (медіаправо, спонсорство, реклама, іміджеві права), а також у сфері вирішення спорів.

Нормативний конфлікт

Дмитро БРІФ,
партнер ЮФ Brite & Gribe

Усе частіше у спортивному праві виникають спірні питання з контрактних зобов’язань клубів, гравців чи тренерів: дострокове розірвання контракту в односторонньому порядку, невиконання однією із сторін своїх обов’язків (невиходи на матчі, прогули тренувань, невиплата заробітної плати тощо). Наступним за значущістю є порушення антидопінгових правил. Також досить поширений предмет спорів — порушення правил поведінки вболівальників, за що відповідальність несе клуб. Упевнений, ці спірні ситуації будуть актуальними і надалі.

Конфлікти між законодавством та квазі-нормативними актами, що приймаються спортивними федераціями, виникають досить часто і вирішуються вони зазвичай на користь актів федерацій. Однак є винятки. Усе залежить від того, який орган розглядатиме спір: з одного боку, є суди загальної юрисдикції, де перевага надається законодавчим актам, а з іншого — органи спортивного правосуддя як на національному рівні (на жаль, вони розвинені у незначній кількості видів спорту), так і на міжнародному (міжнародні органи правосуддя з окремих видів спорту, а найвищим органом є Спортивний арбітражний суд, який знаходиться у Швейцарії), де перевага надається квазі-нормативним актам.

Спортивна практика

МЮГ AstapovLawyers тісно співпрацює із спортивними федераціями, окремими спортсменами чи клубами, а також спонсорами. Компанія тривалий час підтримує національну збірну з фехтування на всіх локальних та міжнародних стартах, включаючи Олімпійські ігри-2012 в Лондоні, також є спонсором програми, розробленої Федерацією фехтування із залучення до цього виду спорту регіонів України. Компанія надавала консультації у проектах з підготовки України до Євро-2012, в тому числі щодо будівництва аеропорту «Бориспіль». Також восени цього року за юридичної та інформаційної підтримки МЮГ AstapovLawyers було проведено один з найбільших у СНД турнірів з важкої атлетики, де юристи безпосередньо захищали права атлетів перед суддівським корпусом.

АО «Юскутум» співпрацювало з Мінмолодьспорту, розробляючи низку підзаконних нормативно-правових актів, займалося систематизацією спортивних правовідносин, також багато консультували спортсменів та спортивні клуби. Юристам компанії вдалося надати новим видам спорту офіційного статусу. Компанія почала працювати над юридичним оформленням правил різних видів спорту, узагальнювати і напрацьовувати певні закономірності у спортивних регламентах.

ЮФ «Губенко та Партнери» консультує спортсменів та спортивні організації щодо різних питань. Серед клієнтів фірми — спортсмени, яким фірма допомагає у трудових питаннях та консультує з питань укладання різного роду договорів. Юристи фірми беруть активну участь у роботі Комітету спортивного права АПУ. На початку 2013 року підтримали організацію Першої Всеукраїнської школи зі спортивного права для студентів-правників, брали активну участь в її проведенні. У планах — проведення змагань для студентів Sports Law Moot Court Competition.

ЮФ Brite & Gribe досить активно займається практикою у сфері спортивного права. Бере участь у вирішенні як буденних юридичних питань у сфері спорту (антидопінгові, щодо розір­вання контрактів в односторонньому порядку), так і у таких гучних справах як, наприклад, справа між ФК «Арсенал» та його тренером Олександром Заваровим (виступаючи на боці клубу, вдалося зменшити суму вимоги Заварова з 6 мільйонів до 1 мільйона), а також участь у справі про договірний матч між «Карпатами» та «Металістом», будучи на стороні Федерації футболу України.

ЮК Arbitrade є офіційним юридичним партнером Федерації шахів України і неодноразово допомагала федерації у складних спортивно-правових питаннях, пов’язаних з договірним регулюванням відносин між федерацією та спортсменами і вирішенням спірних ситуацій.

-->