Post Scriptum: Перший пішов…
Уже минув рік з дня набуття чинності новою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Наче ще вчора був грудень 2012 року і в канцеляріях господарських судів по всій Україні «юристи займали черги», майже як за дефіцитними товарами в УРСР. Треба було встигнути подати документи до важливої дати — 19 січня 2013 року — і «банкрутитися за старою процедурою». Усі хвилювалися, радилися і, отримавши заповітний штамп суду та підпис працівника канцелярії про прийняття документів, йшли з полегшенням пити каву та готуватися до Нового року.
Минули свята і наблизилася заповітна дата — нова редакція Закону про банкрутство набула чинності і «почала діяти». І що? Насправді, нічого — нічого страшного не сталося. Так, усі без винятку — боржники та кредитори, арбітражні керуючі, судді — «сіли вчити» новий Закон. Арбітражні керуючі здавали свої ліцензії до Мін’юсту і натомість отримували свідоцтва і посвідчення, замовляли собі печатки. На все про все було шість місяців. Устигли, але не всі.
Звичайно ж, були і «перші ластівки», які тремтячими від хвилювання руками подавали, вже за новим Законом, заяви про порушення провадження у справі про банкрутство й отримували перші ухвали про прийняття заяви до розгляду. Не побачивши там звичного «порушити провадження, ввести мораторій, призначити розпорядником майна», спочатку губилися, але, перечитавши Закон ще раз, розуміли — все ще попереду.
Ажіотаж довкола нової редакції Закону про банкрутство минув, а деякі моменти виявилися навіть корисними
Надворі 2014 рік, минув ажіотаж довкола нової редакції Закону про банкрутство, і, відступивши від лірики й тверезо оцінюючи ситуацію, трохи висновків та міркувань з цього приводу.
Не варто зупинятися на аналізі/оцінці всього Закону, а лише зазначу декілька моментів, які є досить позитивними та корисними.
По-перше, продаж майна банкрута — це те, що всіх і завжди цікавить понад усе, особливо коли майно є досить ліквідним. Відверто кажучи, в 2013 році ще розбиралися з цим і відчувалося певне напруження. Аукціони, торги, безпосередній продаж — що, коли і як робити — всі ставили собі ці запитання. Хотілося б вірити, що вже хоча б на 80 % з цим розібралися, все привели у відповідність, підготувалися і в цьому році ці процеси нормально проходитимуть і не будуть «головним болем» у жодної із сторін провадження.
Окремо варто зупинитися на проведенні електронних торгів. Як на мене, досить цікава та корисна ідея, яка, безумовно, ще потребує доопрацювання і вдосконалення. Проте, коли це буде зроблено, є надія, що купувати на електронних торгах майно боржника буде майже так само легко і просто, як на eBay. Наприклад, у РФ більшість тендерів, які проводяться державними компаніями, відбуваються на ЕТМ (електронні торговельні майданчики), що майже те саме, що й електронні торги. З одного боку, це суттєво знижує так звану корупційну складову, а з іншого — замовник, організатор та потенційні учасники не витрачають багато часу і ресурсів на проведення/участь у тендері. Учасники мають певні сертифіковані ключі (для однієї чи декількох ЕТМ, де вони бажають «грати»), замовник розміщує на ЕТМ оголошення про проведення тендера і ті, хто бажає взяти в ньому участь, фактично «одним кліком мишки» відправляють в електронному вигляді свою тендерну пропозицію з додатками.
По-друге, саморегульовані організації арбітражних керуючих. Упевнено можна говорити, що це є досить корисна і цікава модель для об’єднання фахівців цієї галузі, їхнього спілкування між собою, обговорення практики ведення певних категорій справ, їхньої безпосередньої участі у формуванні практики і вдосконаленні законодавства, захисту їхніх інтересів. За минулий рік було створено декілька таких організацій і, що цікаво, інформація, яка ними надається, заходи, які ними проводяться, послуги та допомога, які ними пропонуються, є актуальними, кваліфікованими та цікавими. Це не просто «щось ефемерне», а реальний, дієвий та корисний «інструмент».
І наостанок, підбиваючи підсумки, зазначу, що треба «Працювати, і ще раз працювати…», всім і разом удосконалювати та намагатися привести наші провадження у справах про банкрутство, наше законодавство у відповідність до світових стандартів та якості.
