Банківське право: Йти ва-банк
Українські банки досить схвально оцінили надання їм можливості збільшувати регулятивний капітал за рахунок фінансової допомоги та почали активно її реалізовувати
Стабільність банківської системи України напряму залежить від фінансового стану, платоспроможності українських банків та їхніх власників, достатності в них регулятивного (у тому числі статутного) капіталу, виконання банками нормативів поточної, миттєвої, короткострокової ліквідності, нормативів кредитного ризику та інших вимог Національного банку України (НБУ).
Системна банківська криза в Україні показала, що далеко не всі вітчизняні банки та їхні акціонери спроможні виконувати зазначені нормативи та підтримувати свою платоспроможність на належному рівні. Як наслідок, із початку 2014 року неплатоспроможними було визнано 82 банки, 75 із яких перебувають у процесі ліквідації.
При цьому банки, які залишилися, а їх зараз близько ста, також перебувають у зоні ризику. Одні не мають достатнього обсягу регулятивного (статутного) капіталу, інші не відповідають вимогам НБУ щодо прозорості структури власності та задовільності фінансового стану своїх акціонерів. І в міру спливу строку, відведеного НБУ на усунення зазначених порушень, підвищується ризик визнання неплатоспроможними банків, які з тих чи інших причин не змогли привести свою діяльність у відповідність.
Проблемні банки
Одним із ключових завдань, які стоять перед власниками і топ-менеджерами українських банків, є залучення додаткового фінансування, оскільки, починаючи з 11 липня 2014 року, були суттєво збільшені вимоги щодо достатності регулятивного (у тому числі статутного) капіталу, невиконання яких, починаючи з 30 травня 2016 року, є однією з підстав віднесення банку до категорії проблемних (стан банку, що передує його неплатоспроможності).
Зокрема, починаючи з 11 липня 2014 року, розмір статутного капіталу банків повинен становити не менш ніж 500 млн грн (раніше — 120 млн). Аналогічні вимоги встановлені й для регулятивного капіталу банків. І хоча для діючих на той час банків НБУ встановив перехідний період для приведення їхнього статутного та регулятивного капіталу у відповідність до нових вимог (а саме: 120 млн грн — до 17 червня 2016 року, 300 млн грн — до 11 січня 2017 року, 400 млн грн — до 11 січня 2018 року, 450 млн грн — до 11 січня 2019 року, 500 млн грн — до 11 липня 2024 року), банки не вкладаються в строки поетапного залученням додаткового капіталу. Більше того, за даними НБУ, станом на 1 червня 2016 року 15 банків не мали навіть 120 млн грн статутного капіталу.
Така ситуація пояснюється різними причинами. В одних банків та їхніх акціонерів не вистачає на це власних коштів, тому вони змушені шукати нових інвесторів. Інші банки, маючи акціонерів, які готові надавати додаткове фінансування, перебувають на стадії отримання погодження НБУ на набуття/збільшення істотної участі в банку, підтверджуючи регулятору, що ці акціонери мають задовільний фінансовий стан та бездоганну ділову репутацію, а самі банки мають прозору структуру власності.
Практика показує, що процедура залучення додаткового фінансування банками є досить складною та довготривалою. Якщо це залучення здійснюється шляхом додаткової емісії акцій, у результаті чого інвестори набувають або збільшують істотну участь у банку, то в даному випадку необхідно пройти процедури погодження не тільки в НБУ, а й в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, а у випадках наявності ознак концентрації — ще й в Антимонопольному комітеті України. Інші способи залучення додаткового капіталу є дещо простішими з точки зору кількості погоджувальних процедур, однак при цьому всі вони потребують виконання вимог НБУ щодо прозорості структури власності банку та задовільного фінансового стану їхніх акціонерів.
Фінансова допомога
Новелою законодавства України стало надання банкам можливості залучати від акціонерів кошти в регулятивний капітал на підставі договорів фінансової допомоги (відповідні зміни до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368, набули чинності 3 червня 2016 року).
Перелік видів фінансової допомоги від акціонерів, яка може бути внесена до регулятивного капіталу банку, не є вичерпним — це можуть бути як суми безповоротної фінансової допомоги, так і суми прощення кредитів, вкладів (депозитів), субординованого боргу тощо. При цьому фінансова допомога банку повинна відповідати таким критеріям:
— кошти, отримані в рамках фінансової допомоги, існують виключно в грошовій формі та є безповоротними;
— кошти належать акціонеру на праві власності та не є кредитними;
— структура власності банку відповідає критеріям прозорості, встановленим НБУ.
Однією з підстав для відмови в наданні дозволу на залучення фінансової допомоги до складу регулятивного капіталу банку є не тільки визнання непрозорою структури власності банку, а й навіть сам факт здійснення перевірки структури власності на її відповідність вимогам законодавства щодо прозорості.
Відповідно до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку, затвердженого постановою правління НБУ від 21 травня 2015 року № 328, структура власності банку є прозорою, якщо вона розміщена на веб-сайті банку, веб-сайті НБУ та дає змогу визначити:
— усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у банку або можливість значного чи вирішального впливу на управління та/або діяльність банку;
— усіх ключових учасників банку та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами банку;
— характер взаємозв’язків між особами, зазначеними вище.
Інакше — структура власності банку буде визнана непрозорою.
Окрім названих критеріїв, прозорість структури власності банку також залежить від фінансового стану його акціонерів. Зокрема, у випадку якщо в НБУ не було подано достатньо доказів того, що заявлена структура власності банку відповідає дійсності, у тому числі в разі встановлення НБУ незадовільного фінансового/майнового стану принаймні двох осіб, які входять до складу 10 найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку та сукупно володіють не менш ніж 5 % сукупної участі в банку, або однієї особи, яка володіє не менш ніж 10 % сукупної участі в банку, НБУ має право визнати таку структуру власності банку непрозорою.
Вимоги до фінансового стану акціонерів встановлені Положенням про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженим постановою правління НБУ від 8 вересня 2011 року № 306, і є такими:
— наявність достатньої кількості власних коштів і задовільного майнового стану (зокрема, розмір власних коштів є достатнім, якщо він більший за його частку в статутному та регулятивному капіталах банку);
— відсутність прострочених зобов’язань перед банками;
— відсутність прострочених зобов’язань щодо сплати податків і зборів;
— наявність документів, що підтверджують джерела походження коштів.
Як показує практика, українські банки досить схвально оцінили надання їм можливості збільшувати регулятивний капітал за рахунок фінансової допомоги та почали активно її реалізовувати. Однак при цьому вони повинні не тільки знайти, у кого з акціонерів є можливість надати фінансову допомогу, а й підтвердити в НБУ, що ці кошти акціонера є його власними, показати джерела походження цих коштів, а також привести свою структуру власності у відповідність до вимог НБУ щодо її прозорості.
