Валютне регулювання: Валютний переказ

Дмитро ГУМЕНЮК,
адвокат АО Legitimus

Валютна лібералізація: аналіз Закону України «Про валюту та валютні операції»

7 липня 2018 року набув чинності Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII (Закон), який вводить новий режим валютного регулювання та обіцяє забезпечити вільне проведення валютних операцій, поліпшити інвестиційну привабливість України, а також удос­коналити законодавчу базу шляхом приведення її у відповідність до найкращих європейських практик.

Свобода здійснення валютних операцій — однин із ключових принципів валютного регулювання, який, згідно з новим Законом, одночасно покликаний зменшити обмеження щодо валютних операцій.

Спробуймо розібратися, чи справді новий Закон спрощує проведення валютних операцій для резидентів та нерезидентів.

 

Читаємо Закон з кінця


Закон вводиться в дію через сім місяців з дня набуття ним чинності, тобто 7 лютого 2019 року.

З дня введення в дію Закон скасовує ряд законодавчих актів у сфері валютного регулювання і контролю, які є очевидно застарілими та не відповідають сучасній європейській практиці організації валютного регулювання. Йдеться, зокрема, про:

— Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року (­Декрет);

— Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року;

— Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законо­давства».

Протягом семимісячного перехідного періоду існуюче валютне законодавство (разом із постійними та тимчасовими обмеженнями) залишається чинним, допоки Національний банк України (НБУ) не затвердить нові нормативно-правові акти, необхідні для забезпечення стабільності фінансової та банківської систем України.

Так, Закон зобов’язує НБУ не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення перехідного періоду привести свої нормативно-правові акти у відповідність до нового Закону та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації, а також оприлюднити їх для ознайомлення.

Таким чином, новим Законом визначені лише загальні положення валютного регулювання, а більш детальний порядок реалізації цих норм визначатиметься вже безпосередньо НБУ в підзаконних актах, з аналізу яких і буде зрозуміло, наскільки цей Закон є «ліберальним».

Водночас, проаналізувавши положення Закону, вже зараз можна зробити ряд висновків.

 

Ліцензії НБУ


Новий Закон скасовує вимогу щодо отримання індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій для резидентів і нерезидентів та визначає, що:

— банки здійснюватимуть валютні операції на підставі банківської ліцензії;

— небанківські фінансові установи та оператори поштового зв’язку — на підставі ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, яка є безстроковою.

Скасування вимоги отримувати індивідуальні ліцензії на валютні операції є ключовим нововведенням та дозволяє вільно переказувати валюту між рахунками в Україні та за кордоном, а також здійснювати інвестиції (наприклад, для придбання нерухомості, корпоративних прав, цінних паперів за кордоном) без особ­ливих дозвільних процедур.

Індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, видані НБУ до дня введення в дію Закону, втратять чинність (окрім генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, виданих НБУ небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв’язку).

Якщо до введення в дію Закону до НБУ надійшли документи щодо надання індивідуальних та генеральних ліцензій відповідно до Декрету та щодо яких не було прийняте рішення, НБУ повертатиме такі документи без розгляду.

Отже, прийнята редакція Закону не передбачає жодних ліцензій для бізнесу та фізичних осіб на здійснення валютних операцій. Водночас допоки не будуть оприлюднені нормативно-правові акти НБУ, якими визначатиметься порядок ре­алізації положень Закону, зарано наголошувати на повному скасуванні зазначених валютних обмежень.

 

Валютний нагляд


У новому Законі «валютний контроль» замінено «валютним наг­лядом», який вчиняється з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Валютний нагляд здійснюватиметься органами (НБУ та Державною фіскальною службою України (ДФС) й агентами, підзвітними НБУ (банки, небанківські установи чи оператори поштового зв’язку, які отримали ліцензію НБУ).

Клієнтам, як і раніше, присвоюватиметься рівень ризику, залежно від типу і суми здійснюваних ними валютних операцій.

Водночас агентам валютного наг­ляду Законом надане право вимагати у клієнтів документи, пов’язані зі здійсненням валютних операцій, на що останні будуть зобов’язані надати такі документи. Відсутність чіткого переліку документів, які зобов’язані надавати суб’єкти валютних операцій, може призвести до зловживань даним правом на практиці.

Під валютний нагляд не підпадатимуть валютні операції, пов’язані з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, встановлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, тобто 150 000 гривень.

Таким чином, скасування валютного контролю стосується винятково операцій з експорту та імпорту товару на суму до 150 000 гривень, а щодо інших валютних операцій — змінюється лише форма їх здійснення.

 

Відповідальність за порушення валютного законодавства


Законом передбачено, що у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного наг­ляду мають право застосовувати заходи впливу.

При цьому якщо банком виявлене порушення під час валютної операції, він запобігає її проведенню та зобов’язаний буде поінформувати про таку операцію орган валютного нагляду у порядку, що встановлюватиметься НБУ.

За порушення вимог валютного законодавства передбачають такі заходи впливу:

1) до банків — заходи впливу згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

2) до небанківських фінансових установ та операторів поштового зв’язку, які мають ліцензію НБУ: а) письмове застереження; б) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів валютних операцій; в) штрафні санкції (не більш як 20 % суми власного капіталу); г) зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення валютних операцій;

3) до юридичних осіб — заходи впливу у вигляді штрафних санкцій (у розмірі до 100 % суми операції);

4) до фізичних осіб (у тому числі, посадових осіб) — заходи впливу у вигляді штрафів, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (новим Законом вносяться зміни до КУпАП, якими, зокрема, збільшено розмір штрафів за вчинені правопорушення, пов’язані з валютними операціями).

Порядок застосування заходів впливу встановлюється: НБУ — щодо уповноважених установ; ДФСУ — щодо юридичних осіб; ­КУпАП — щодо фізичних осіб (у тому числі, посадових).

Заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через три роки з дня його вчинення.

Важливо зауважити, що уповноважені особи, суб’єкти валютних операцій, які порушили вимоги валютного законодавства до введення в дію Закону, нестимуть відповідальність, передбачену законодавством, що діяло на день вчинення таких порушень. При цьому рішення про застування заходів впливу приймається органами валютного нагляду у порядку, визначеному чинними на момент прийняття такого рішення законодавством.

 

Реєстрація кредитних договорів з нерезидентом


Одночасно із введенням у дію нового Закону скасовується і Указ Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства».

Отже, нормативно-правові акти, що вимагали реєстрації в НБУ договорів, за якими резиденти отримували від нерезидентів кредити, позики в іноземній валюті, втрачають чинність.

Водночас в органів валютного нагляду залишається право вимагати у суб’єктів документи, пов’язані із здійснюваними валютними операціями, до яких може бути віднесена інформація про залучені кредити, позики із-за кордону.

 

Граничний строк розрахунків за зовнішньоекономічними операціями


Оскільки з моменту введення в дію нового Закону скасовується Дек­рет та Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то, відповідно, перестають діяти обмеження щодо строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у 180 днів і відповідальність за порушення таких термінів.

Водночас при існуванні системних ризиків, що загрожуватимуть фінансовій стабільності держави, НБУ матиме повноваження як захід захисту встановити граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У такому разі грошові кошти підлягатимуть зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Також НБУ має право встановити мінімальні граничні суми операцій, на які поширюватимуться граничні строки розрахунків.

За порушення резидентами строку розрахунків нараховуватиметься пеня за кожен день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами встановлюватимуться винятково як захід захисту, а при порушенні таких строків передбачена відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення.

 

Заходи захисту як механізм введення НБУ валютних обмежень


Незважаючи на скасування ряду валютних обмежень, новий Закон наділяє НБУ широкими повноваженнями щодо введення тимчасових заходів захисту (тобто тих самих валютних обмежень) за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи; погіршення стану платіжного балансу України; виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави.

До таких заходів захисту Закон відносить:

1) обов’язковий продаж (конвертація) частини надходжень в іноземній валюті у встановлених НБУ межах;

2) встановлення граничних стро­ків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних із рухом капіталу;

4) запровадження дозволів та/або лімітів на проведення окремих валютних операцій;

5) резервування коштів за валютними операціями;

6) інші заходи відповідно до статті 71 Закону України «Про Національний банк України».

Зазначені вище умови запровадження заходів захисту не мають належного нормативного визначення та при практичному застосуванні можуть трактуватися неоднозначно, що ще більше розширює повноваження НБУ у валютному регулюванні.

Крім того, порядок застосування заходів захисту, зокрема критерії їх запровадження, подовження строку дії та дострокового припинення, встановлюватимуться самим же НБУ.

Ці заходи матимуть тимчасовий характер та можуть запроваджуватися правлінням НБУ на строк не більш ніж шість місяців, з можливістю продовження ще на строк до шести місяців. Водночас загальний строк дії заходів не може перевищувати 18 місяців протягом двох років.

Важливо зазначити, що до 7 січня 2019 року НБУ зобов’язаний запровадити передбачені Законом заходи захисту (за наявності відповідних ознак та/або обставин для їхнього запровадження), що набудуть чинності одночасно з введенням Закону в дію. При цьому такі заходи захисту діятимуть до визнання їх НБУ такими, що втратили чинність.

 

Новий Закон та тенденція глобальної деофшоризації


Закон не залишив поза увагою питання імплементації Плану BEPS та впровадження стандартів автоматичного обміну інформацією (FATCA та CRS).

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону вимагається, щоб протягом шести місяців з дня набуття ним чинності Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України розробили та внес­ли на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо здійснення одноразового декларування активів фізичних осіб та про міжнародну співпрацю України в галузі оподаткування, що визначатимуть:

1) правила оподаткування конт­рольованих іноземних компаній;

2) правила звітності в розрізі країн для міжнародних груп ком­паній;

3) правила обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами;

4) правила оподаткування пос­тійного представництва;

5) заходи щодо запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування;

6) процедуру врегулювання спорів з питань застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування;

7) питання впровадження міжнародних стандартів для автоматичного обміну фінансовою інформа­цією.

Очевидно, що через постійний тиск Європейського співтовариства на Україну з питань міжнародної співпраці в галузі оподаткування ці питання не могли залишатися осторонь під час введення нових правил валютного регулювання.

Отже, передбачена Законом «валютна лібералізація» не гальмуватиме впровадження в Україні законодавства щодо імплементації заходів Плану BEPS та впровадження стандартів автоматичного обміну інформацією (FATCA та CRS).

 

В очікуванні «валютної лібералізації»


Безумовно, Закон України «Про валюту і валютні операції» є багатообіцяючим кроком уперед. Навіть з огляду на те, що з моменту прийняття попередніх регулюючих актів минуло майже 25 років.

Законом вводиться новий режим валютного регулювання, що скасовує ряд валютних обмежень, зокрема: необхідність в отриманні індивідуальних ліцензій НБУ для інвестування за кордон, вимогу щодо реєстрації в НБУ кредитів, позик від нерезидентів, граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів і валютний контроль за такими операціями на суму до 150 000 гривень.

При цьому законотворцями не­одноразово наголошувалося, що інші чинні валютні обмеження НБУ усуватимуться поступово, за наявності сприятливих макроекономічних умов, до настання повної свободи проведення валютних операцій.

Водночас неможливо залишити поза увагою той факт, що низка норм нового Закону є відсилочними та потребують ухвалення відповідних нормативно-правових актів НБУ. Саме від нормативно-правових актів НБУ і залежатиме реалізація положень Закону. Тим самим НБУ отримав досить широкий обсяг пов­новажень у сфері валютного регулювання.

Тільки після того, як норматив­но-правові акти НБУ будуть опуб­ліковані для ознайомлення, можна буде зробити об’єктивні висновки щодо обсягу валютної лібералізації, введеної новим Законом. А до того будь-які висновки робити зарано.