Колонка редактора: Ода серпню

Кажуть, серпень — це недільний вечір. Кажуть, серпень — це тизер осені. Серпень — це все ще зелені дерева і жовті соняшникові поля. Тільки серпень може водночас пахнути і свіжоскошеною травою, і достиглими яблуками, і димом. Серпень — це вісімнадцять сьогодні, а завтра тридцять — і я не про вік, мабуть. Серпень — це сонце, що втратило свій «юнацький максималізм», і небо, яке стало ще глибшим. Водночас серпень — це туман, який відшукав «дорогу додому», і пронизливий дощ, який цей дім ніколи не покидав. Дощ, щоправда, ще зберігає залишки літнього тепла.

Спів солов’їв ще вітає серпневі ранки. Серпневі сутінки вже може розтинати розпачливе каркання ворон. Серпневі дні відчутно коротші. Утім, серпневі вечори ще не хочеться проводити вдома. Серпневі квіти витриваліші — як чорнобривці, що пробиваються крізь шпаринки в асфальті. А серпневі люди однаково люблять і літо, і осінь.

Тож читаймо «УЮ» та насолоджуймося цим днем і байдуже, який місяць на календарі.

Христина ПОШЕЛЮЖНА, редактор розділу  «Спочатку»