Тема: Показова база
У 2012 році країна отримала новий КПК, який досі оцінюється неоднозначно, а сам законодавець вніс 88 змін до нього, і все ж більша частина змін оцінюється адвокатами позитивно
Перше, що згадується, це закони «маски-шоу стоп» (№ 2213-VIII від 16 листопада 2017 року, № 2548-VIII від 18 вересня 2018 року), завдяки яким передбачено право користуватися допомогою адвоката на будь-якій стадії обшуку, фіксація цієї дії технічними засобами і процесуальна «санкція» за недопуск адвоката на обшук — їх недопустимість. Окремі положення цих законів потребують доопрацювання, що можливо здійснити з прийняттям проєкту № 2740 від 15 січня 2020 року («маски-шоу стоп-3»).
У 2017 році було схвалено «правки Лозового», які змінили строки розслідування, дозволили оскаржувати повідомлення про підозру і надали повноваження слідчому судді продовжувати строки слідства та призначати експертизу виключно на підставі ухвали слідчого судді. Зауважу, що остання норма скасована законом № 8151.
Примітні новації
Говорячи про нові ініціативи, раджу вивчити проєкт № 4661 від 27 січня 2021 року, яким планують спростити процедуру вилучення речей та документів шляхом прийняття постанови слідчим/погодженої прокурором, але це відкат у минуле.
Проєктом № 4681 від 29 січня 2021 року пропонують розширити перелік рішень чи дій слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені, зокрема додавши рішення про скасування постанови про закриття провадження з підстав, передбачених у статті 284 КПК України, а також дії, які прийнято або вчинено у не передбачений КПК України спосіб.
Утім, фундаментальні питання залишаються поза увагою законодавця. Серед таких проблем є повноваження слідчого судді щодо безпосереднього дослідження та оцінки доказів на стадії досудового розслідування.
Нині можливість судового контролю за дотриманням прав осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування слідчим суддею не є секретом (пункт 18 частини 1 статті 2 КПК України). Проте серед науковців наявні різні підходи до питання повноважень слідчого судді з оцінки доказів, що має наслідком запровадження суперечливої судової практики.
Поясню, стаття 94 КПК України містить припис, яким зобов’язує слідчого суддю за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення.
Засадою кримінального провадження, без якої оцінка доказів неможлива, є безпосередність дослідження показань, речей, документів та висновків експертів. Глибоко переконаний, що слідчий суддя може обґрунтовувати судове рішення лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час засідання або отриманих у порядку статті 225 КПК України.
Виключних висновків з цього питання дійшла Велика Палата ВС у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 800/623/16, в якій підкреслено, що «слідчий суддя не може посилатися на допит особи слідчим, оскільки відповідно до частини 4 статті 95 КПК він може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо отримав у засіданні».
Правила застосування
Стаття 84 КПК України називає процесуальними джерелами доказів показання, речові докази, документи, висновки експертів, і, за логікою суддів Великої Палати ВС, вони мають безпосередньо досліджуватися та оцінюватися за критеріями, передбаченими статтею 23 і частиною 1 статті 94 КПК України.
Обов’язковими умовами застосування заходів забезпечення провадження є доведення стороною обвинувачення наявності:
1) обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину відповідного ступеня тяжкості;
2) потреби розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи;
3) може бути виконане завдання, з яким подається клопотанням (частина 3 статті 132 КПК України).
Сторони повинні подати слідчому судді докази, що доводять обставини, на які вони посилаються. Так, під час розгляду запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані докази обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, недостатність більш м’яких запобіжних заходів для запобігання останнім (частина 1 статті 194 КПК України). У разі негативної відповіді слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу.
Поясню, безпосереднє дослідження слідчим суддею джерел доказів має відбуватися у засіданні з подальшим поверненням їх стороні. Це також кореспондується зі статтями 184, 201 КПК України, якими стороні надано право визначати перелік свідків, яких вона вважає за необхідне допитати під час судового розгляду. Відсутність оцінки доказів та безпосереднього дослідження їх джерел слідчим суддею позбавляє останнього можливості послатися на докази у власному рішенні, а саме — рішення відповідно до статті 370 КПК України не може бути визнане законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 57 частини 2 статті 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, до якого доставлений підозрюваний для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов’язаний роз’яснити йому право досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, а також заявляти клопотання про виклик і допит свідків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, слідчий суддя зобов’язаний оцінити всі обставини, у тому числі — вагомість наявних доказів, обґрунтованість підозри. Це клопотання має містити посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, один або кілька ризиків; на матеріали, що підтверджують ці обставини (пункти 3, 5 частини 1 статті 184 КПК України). Тому до нього додаються: копії матеріалів, якими обґрунтовується клопотання; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду (пункти 1, 2 частини 3 статті 184 КПК України).
Суб’єкт оцінки та дослідження
Досить часто судова практика йде помилковим шляхом, посилаючись на відсутність повноважень у слідчого судді з оцінки доказів на етапі досудового розслідування. Аргумент про те, що оцінка доказів у компетенції суду, який розглядає обвинувачення по суті, оскільки у частинах 3, 4 статті 87, частинах 1, 3 статті 89 КПК України, глави 28 КПК України законодавець у контексті оцінки доказів використав словосполучення «суд» та «судовий розгляд», спростовується таким. Якщо положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, то застосовуються загальні принципи (частина 6 статті 9 КПК України), за цих умов зміст і форма провадження мають відповідати загальним засадам (зокрема, презумпції невинуватості, забезпечення доведення вини тощо). Частина 3 статті 17 КПК України передбачає, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, включає допустимість доказів. Єдиним способом встановлення допустимості є безпосереднє дослідження і оцінка доказів і їх джерел слідчим суддею, що кореспондується зі статтею 94 КПК України, про що, хоч і дещо несистемно, але зауважив законодавець. Так, частина 4 статті 193 КПК України передбачає, що слідчий суддя має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали при застосуванні запобіжного заходу. Тому, використовуючи статті 22 і 26 КПК України, рекомендую заявляти клопотання про безпосереднє дослідження джерел доказів і визнання їх недопустимими слідчому судді, оскільки останній є суб’єктом як оцінки, так і безпосереднього дослідження доказів у кримінальному провадженні.
