Практика: Усі це роблять

Останнім часом український бізнес відчув на собі новий податковий «тренд» — необхідність надавати податкову інформацію та запити ДПС, а то й узагалі завітати на «філіжанку кави» до слідчого податкової міліції

Подібні запити й повістки останнім часом заполонили робочі столи керівників підприємств, які мали нещастя працювати з підприємствами, що потрапили в ланцюг «транзитерів», «податкових ям», «вигодонабувачів», «конвертаційних центрів» тощо.

Варто зазначити, що, з одного боку, нічого надзвичайного в таких запитах немає, адже згідно з приписами пункту 73.3 Податкового кодексу (ПК) України органи ДПС мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи ДПС функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Тож керівник ДПІ чи його заступник мають право надсилати керівникові підприємства письмовий запит, в якому зазначити вимогу надати інформацію стосовно господарських операцій з певним контрагентом. Обов’язково при цьому додають сак­раментальну фразу: «ненадання пояснень та їх документального підтвердження на запит протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту розглядатиметься як підстава для прийняття рішення про проведення виїзної документальної перевірки» та виділяють її напівжирним шрифтом.

Але чи потрібно негайно і беззаперечно надавати відповіді на такі запити?

Без підстав

Найперше треба запам’ятати, що, незважаючи на ореол всемогутності, який формує собі сама податкова за допомогою ЗМІ, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для надсилання відповідних запитів податковими органами перелічені в ПК України, а саме:

— за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

— для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

— виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових дек­лараціях, поданих платником податків;

— щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової нак­ладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

— у разі проведення зустрічної звірки.

Таким чином, перелік підстав, згідно з якими платник податків зобов’язаний надати відповідну інформацію, є доволі невеликим. ­Натомість у нашій практиці чотири з п’яти запитів стосуються обставин, які ПК України не передбачені. Так, здебільшого податкова надсилає запит з вимогами надати такий обсяг інформації, що підпадає під визначення позапланової документальної перевірки, тож хоче підприємство несподівано пройти таку перевірку чи ні — вирішувати керівництву.

У розрізі зазначеного необхідно нагадати, що, виходячи із змісту частини 1 статті 6 Господарського кодексу (ГК) України, загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Аналогічно за умовами пункту 8 статті 19 ГК України забороняється вимагати від суб’єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом, або з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, у разі якщо вказаний запит виходить за межі переліку підстав, зазначених у ПК України, підприємство не зобов’язане надавати таку інформацію.

Так само часто в запитах оперують такими термінами, як надати «письмові пояснення», «звіти», «виписки з банківських рахунків», «паспорт директора та бухгалтера, домашні адреси, номери контактних телефонів» тощо. Однак подібна інформація не передбачена ПК України до звітування на вимогу ДПІ. Стосовно розкриття банківської таємниці, окрім загальних положень цивільного законодавства, треба пам’ятати й положення пункту 73.4 ПК України про те, що інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 ПК України, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації податкова має звертатися не до підприємства, а до суду. Аналогічно «оберігає» підприємство і Закон України «Про захист персональних даних», за умовами якого власник бази персональних даних, наприклад підприємство щодо даних своїх працівників, зобов’язаний надійно зберігати такі дані і не розголошувати їх без згоди своїх працівників.

Варто додати, що в останньому судовому спорі автора представник податкової, аргументуючи фіктивність господарської операції, зазначив, що одним із основних доказів такої фіктивності є те, що підприємство не витребувало копію паспорта керівника свого контрагента… Що ж, як уже зазначалося вище, підстави (зокрема і для запитів), які народжуються у податкових нетрях, інколи дивують по-справжньому.

Швидке реагування

Утім, навіть якщо запит, на думку підприємства, є явно незаконним, ігнорувати його в жодному разі не потрібно. По-перше, підприємство не виконує законну вимогу ­запитувача (надати відповідь), по-друге, підприємство ризикує отримати «позаплан» і, по-третє, підприємство втратить основний аргумент для суду, якщо вирішить оскаржувати наказ про проведення позапланової перевірки.

Отже, письмову відповідь на запит платникові податків треба надати обов’язково, інша річ, у чому така відповідь полягатиме. Перш за все, у тексті листа неохідно послатися на те, що оскільки в порушення вимог абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 ПК України та пунктів 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (Порядок) запит не містить законних підстав для надіслання запиту, суб’єкт інформаційних відносин звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

На одному з юридичних форумів дописувач вказала, що їм з податкової надійшов запит з вимогою вказати інформацію, чи… звернулося підприємство до цієї ж податкової для отримання свідоцтва платника ПДВ у зв’язку з перевищенням «обороту» в 300 000 гривень. Як порадив їй один із форумчан, відпишіться, що така інформація доступна на офіційному сайті ДПС України, тож ДПІ може отримати її там.

Таким чином, у разі отримання подібних «екзотичних» запитів від своєї ДПІ не зайвим буде й посилання на пункт 11 Порядку, відповідно до якого перед тим, як направити запит, орган ДПС має перевірити наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації, наявність інформації в системі органів державної податкової служби, відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку та зазначити, що подібна інформація вже є у розпорядженні органів ДПС.

Йдемо на каву

У той же час, окрім запитів, що надсилаються органами ДПС, інколи керівникові приходить й справж­ній «лист щастя», от тільки не від ДАІ, а від податкової міліції. Найчастіше на «філіжанку кави» запрошують у зв’язку з кримінальними провадженнями згідно зі статтями 205 та 212 Кримінального кодексу (КК) України, хоча інколи зустрічається і стаття 366 «Службове підроблення».

У розрізі подібного спілкування зі слідчим украй важливим для розуміння є момент ухилення від сплати податків. Якщо за старим Кримінально-процесуальним кодексом (КПК) України органи ДПС спочатку отримували рішення суду, яким підтверджувався факт узгодженості суми недоплаченого підприємством податкового зобов’язання, нарахованого ДПС у відповідному податковому повідомленні-рішенні (ППР), і тільки потім передавали інформацію до міліції для порушення кримінальної справи, то на сьогодні йти таким довгим і законним шляхом, на думку ревізорів, не потрібно. Достатньо «зваяти» акт перевірки (ще краще, якщо така перевірка буде невиїзною, і платник податків дізнається про неї вже разом із актом), в який занести відомості про начебто складений акт про відсутність за місцезнаходженням платника (який у 99 % випадках пишуть, не виходячи з податкової). Далі, незважаючи навіть на те, що такий акт є винятково особистою думкою ревізора-інспектора (як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 14 листопада 2012 року), його надсилають до своєї ж податкової міліції для відповідного реагування (читати «порушення кримінального провадження»).

Проте варто пам’ятати, що не може вважатися ухиленням від сплати податків сума, яка є неузгодженою в розумінні пунктів 56.15, 56.18 ПК України. Таким чином, до моменту винесення рішення відповідним апеляційним адміністративним судом на користь органу ДПС ні про яке ухилення від сплати податків і мови не може бути.

Під час допиту треба пам’ятати про положення статті 63 Конституції України, однак, якщо сам слідчий «не підкаже» нею скористатися (наприклад, щоб здихатися безперспективної справи), то зловживати нею не потрібно, адже так можна автоматично (у розумінні слідчого) стати винним. У разі якщо на допит запросили наступного дня з моменту отримання повістки, природно, що допускається посилання на те, що керівник фізично не мав часу ­згадати подробиці правовідносин або знайти документи. Якщо ж повістка прий­шла щонайменше за три дні, підготуватися необхідно ретельно.

Не зайвим буде роздрукування оборотно-сальдової відомості за операціями з відповідним контрагентом. Маючи на руках цю відомість, керівник завжди зможе відповідати на запитання, не ризикуючи помилитися в датах чи цифрах, натомість у разі наполегливого «прохання» слідчого віддати йому цю відомість, керівник завжди зможе «відхреститися» від неї в подальшому, адже це не є первинним документом.

Сам допит найчастіше складається з двох частин: перевірка «реальності» керівника і перевірка реальності операцій.

На першому етапі слідчий встановлює, що та людина, яка прийшла на допит, є реальним керівником підприємства, яка впливала на його господарську діяльність. Перевіряються знання організаційної структури, чисельності працівників, знання П.І.Б. осіб, відповідальних за прийом товару та коштів. Як не дивно, найскладнішими запитаннями саме для реальних керівників є розмір статутного капіталу, поштовий індекс місцезнаходження підприємства та інші «безперечно, необхідні для запам’ятовування» речі. В окремих випадках запитають навіть, де зберігається печатка, яким кольором ставиться підпис та чи вміє керівник користуватися інтернет-банкінгом.

Зрозуміло, що пересічний «номінальний директор» не відповість і на половину запитань. Тому в разі впевненості слідчого в тому, що перед ним реальний керівник підприємства, розпочинається допит про господарські операції.

У першу чергу, в цьому ключі слідчого цікавить інформація про осіб, які були відповідальними за отримання товару та передачу товару. Більшість питань стосуватиметься місця, часу та автотранспорту, яким цей товар перевозився.

Окремим блоком запитань буде інформація про особу, яка підписала договір з боку контрагента: коли?, де?, хто саме виготовив текст договору і надіслав його іншій стороні? Обов’язково буде запитано, чому переказувалися кошти, якщо свого контрагента ніколи не бачили в очі.

Враховуючи викладене, можна зробити такий висновок: якщо недолугий запит ДПС можна залишити без особливої уваги, то до допиту потрібно готуватися ретельно. У запиті необхідно перевірити наявність законних підстав для його надсилання, а також відсутність цієї інформації у ДПІ, поданої в деклараціях чи під час попередніх перевірок. А ось від слідчого переховуватися не варто, однак і нести первинну документацію як «шпаргалку» також не треба. Оскільки свідок має право під час допиту користуватися нотатками, роздруківок з 1С чи іншої програми буде більш ніж достатньо. Тож не потрібно «їхати» чи «хворіти», необхідно укласти угоду з досвідченим адвокатом і сміливо йти на допит, адже останнім часом усі це роблять.