Банківське право: Поле для зрушення

Ігор ЛИННИК,
партнер Gryphon Investment Consulting Group, адвокат, керівник практики управління фінансовими ризиками, податкових спорів, захисту бізнесу

Використання аграрних розписок за певних умов сприятиме розвитку системи кредитного забезпечення агросектора

З моменту набуття чинності Законом України «Про аграрні розписки» (Закон), яке мало місце 18 березня 2013 року, українські аграрії отримали новий фінансовий інструмент, за допомогою якого вони зможуть залучати кошти для своєї діяльності під заставу майбутнього врожаю.

Що ж являють собою аграрні розписки та де їх можна застосовувати? Аналізуючи природу походження аграрної розписки, можна дійти вис­новку, що це певний симбіоз векселя та форвардного контракту. Закон дає визначення аграрній розписці як товаророзпорядчому документу, що фіксує безумовне зобов’язання боржника здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти кредитору на визначених у ньому умовах. При цьому предметом такої застави може бути винятково майбутній урожай.

Суб’єктом, що видає аграрну розписку, може бути власник або орендар земельної ділянки, який є сільгоспвиробником. Кредитором за аграрною розпискою може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, пос­луги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов’язання за договором, за яким сільгоспвиробник видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов’язань.

Не розписаний статус

Отже, із прийняттям Закону було впроваджено новий для України інститут оформлення боргового зобов’язання — аграрні розписки, метою яких є стимулювання розвитку аграрного сектора економіки України, оскільки аграрні розписки покликані компенсувати неспроможність кредитної системи України повністю забезпечити потреби аграріїв в обігових коштах.

Безумовно, позитивним є той факт, що законодавець намагається врегулювати проблемні питання аграрного сектора економіки України, адже відсутність у сільгоспвиробників обігових коштів для збільшення обсягів своєї діяльності є однією із ключових проблем у цій сфері.

Однак таку необхідну і прогресивну реформу не було доведено до кінця, а тому українські аграрії і досі не мають можливості використовувати зазначений фінансовий інструмент для залучення фінансування.

Насамперед треба наголосити на тому, що неоднозначним є питання визначення правового статусу аграрної розписки, зокрема є аграрна розписка цінним папером або ­деривативом чи ні. Цей момент є дуже важливим, оскільки прямо впливає на визначення режиму оподаткування операцій за аграрними розписками: якщо є, то такі операції оподатковуються на пільгових умовах, а якщо ні — підлягають оподаткуванню за загальними ставками податків, передбаченими Податковим кодексом (ПК) України.

Для розв’язання зазначеної проб­леми необхідно розробити та впровадити в ПК України особливі механізми оподаткування аграрних розписок або визнати на законодавчому рівні аграрні розписки борговими цінними паперами, що зумовило б поширення на них спеціальної системи оподаткування, передбаченої для цінних паперів.

На моє переконання, аграрну розписку в її нинішньому нормативно-правовому відображенні доцільно розцінювати як фінансовий інструмент закріплення прав та обов’язків, який поєднує в собі ознаки боргового цінного паперу (насамперед векселя) та деривативів (форвардного контракту), оскільки він: 1) посвідчує боргове зобов’язання; 2) закріплює обов’язок здійснити в майбутньому поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.

Узагалі за відсутності особливого режиму оподаткування аграрних розписок такий інститут втрачає свою цінність як інструмент стимулювання аграрного сектора економіки, бо він невигідний для використання.

Також варто відзначити, що аграрні розписки складаються в письмовій формі на бланку, підлягають нотаріальному посвідченню та не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Однак у Законі не уточнюється, яким саме цей бланк повинен бути, які вимоги до його оформлення та чи затверджується форма такого бланку Мінагрополітики або якимось іншим державним органом. Законом передбачені лише обов’язкові реквізити фінансових і товарних розписок.

Упорядкувати оформлення

Недосконалим також є порядок стягнення кредитором предмета застави за аграрною розпискою у випадку невиконання зобов’язання боржником. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 13 Закону, в разі ­невиконання боржником зобов’язань за аграрною розпискою в зазначений у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого державний виконавець протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета зас­тави аграрної розписки.

Однак на сьогодні цей механізм фактично можна вважати декларативним, оскільки законодавством про виконавче провадження такого порядку не передбачено.

Враховуючи значене, є гостра необхідність чіткого й однозначного визначення статусу аграрних розписок на законодавчому рівні з метою усунення правових та податкових колізій, які виникають при використанні зазначених інструментів. Також необхідним є розроблення та прийняття законодавчих норм, які визначили б особливості оподаткування операцій з аграрними розписками, здійснення примусового виконання та встановлювали б відповідальність за невиконання зобов’язань за аграрними розписками. Підготовку проектів таких законів, відповідно до Прикінцевих положень Закону, має здійснити Кабінет Міністрів України (КМУ).

17 липня 2013 року КМУ було прийнято постанову № 665 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру аграрних розписок», якою врегульовується порядок організації та здійснення оформлення аграрних розписок.

Держателем Реєстру аграрних розписок (Реєстр) визначено Міністерство аграрної політики та продовольства України. Реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які на підставі договору про надання доступу до Реєстру вносять до нього записи про видачу аграрної розписки та мають право вчиняти інші реєстраційні дії. Нотаріуси, які не є реєстраторами, також можуть посвідчувати аграрні розписки, однак запис до Реєстру вносить винятково нотаріус-реєстратор.

Варто відзначити, що для держави розвиток аграрного сектору економіки є важливим напрямом державної політики, оскільки відповідно до розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії розвитку аграрного сектора економіки на період до 2020 року» від 17 жовтня 2013 року № 806-р пріоритетними напрямами досягнення стратегічних цілей є, серед іншого, реалізація фінансово-кредитної політики шляхом розвитку системи кредитного забезпечення аграрного сектору, в тому числі шляхом використання аграрних розписок.

Однак ринок все ще має надію на те, що найближчим часом на законодавчому рівні всі вищезазначені проблемні питання щодо застосування аграрних розписок буде врегульовано.