Проблема: Не для печатки

Володимир БОГАТИР

Незабаром українські підприємства зможуть працювати без печаток, а їхня реєстрація стане безкоштовною, що є швидше іміджевим кроком і навряд чи справді полегшить ведення бізнесу у країні

Як не намагаються вітчизняні можновладці «сватати» Україну іноземним інвесторам, країна все ніяк не позбавиться репутації несприятливої для ведення бізнесу. Мабуть, можна було б позбавитися цього ганебного клейма, поборовшись із корупцією та лібералізувавши податкове законодавство. Але ці зав­дання видаються поки що занадто складними, щоб над ними замислюватися, тому законодавець починає з малого — зі спрощень реєстраційних та дозвільних процедур.

Черговий тур покращень

Наприкінці 2000-х та початку 2010-х років країною пройшло декілька хвиль спрощень різних процедур, пов’язаних із започаткуванням бізнесу.

Деякі із запропонованих нововведень виявилися справді ефективними. Деякі поки що не дуже при­жилися (модельний статут, електрон­на реєстрація тощо). Так чи інакше, можна констатувати в цьому питанні помітний прогрес. Якщо ще чотири-п’ять років тому кожен бажаючий відкрити в Україні підприємство повинен був оббігати з десяток бюрократичних інстанцій, витративши декілька тижнів, то сьогодні цей процес може обмежитися лише кількома органами.

Світова спільнота гідно оцінила старання вітчизняних парламентаріїв: у поважному рейтингу Doing business, який ведеться Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією, Україна зуміла посісти 47 місце за критерієм оцінювання «Реєстрація підприємств» (для порівняння: Росія посідає за цим критерієм 88 місце, Німеччина — 111-е, Польща — 116-е).

Окрилені прогресом народні обранці не забарилися зробити в цьому напрямі наступний крок, незважаючи навіть на політичний шторм, що вирує у країні. Йдеться, звісно ж, про прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» № 1206-VII від 15 квітня 2014 року (Закон). Закон, який набуде чинності 6 листопада 2014 року, порадує бізнес-спільноту одразу двома поліпшеннями: 1) при первинній реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців тепер не стягуватиметься реєстраційний збір; і, головне, 2) використання печаток юридичними особами з дати набуття чинності Законом перестане буде обов’язковим. Природно, що саме друга новела викликала в суспільстві резонанс та наразі активно обговорюється.

Як без неї жити

Законотворці із завидною прискіпливістю винищили всі згадки про обов’язкове використання юридичними особами печаток у низці нормативних актів, включаючи Цивільний та Господарський кодекси України, а також Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців». Фактично, підприємства, установи та організації України будуть прирівняні у цьому плані до фізичних осіб — підприємців (ФОП), які мають право використовувати печатку за бажанням.

За задумом законодавця, юридичним особам відтепер не потрібно буде скріплювати печатками ані договори, ані платіжні та первинні бухгалтерські документи, ані навіть податкові накладні. Достатньо буде лише проставлення на документі підпису уповноваженої особи (осіб).

Уявлення про документ без відтиску печатки як про «фількіну грамоту» настільки міцно укорінилося в свідомості вітчизняних бізнесменів та правників, що перевчатися доведеться довго. Дещо втішає думка, що без печаток давно і успішно працюють більшість європейців. Але тут потрібно враховувати різницю в ментальності та культурі ведення бізнесу. Якщо для шведа чи голландця підроб­лення підпису віддає гірким кримінальним присмаком, то в нашій державі, погодьтеся, підмалювати на паперах кілька зайвих карлючок для багатьох є звичною справою.

Звісно, із використанням сучасних технологічних засобів відбиток печатки, нехай навіть із трьома-чотирма ступенями захисту, може бути підроблений навіть непрофесіоналом. Але підробити його все ж складніше, аніж поставити за когось підпис, і такі дії перебувають за певною моральною межею, яку не кожен здатен перейти. Тому мокрий відбиток круглої печатки на документі залишається тією ознакою, яка вселяє певний спокій у серця представників бізнесу та контролюючих органів, які з цим документом мають справу.

Відмова від печаток у сучасних бізнес-реаліях України означатиме входження до стану параноїдальної недовіри, коли всі важливі документи підписуватимуться тільки в присутності представників контрагента та/або посвідчуватимуться нотаріально, а кожна друга судова справа супроводжуватиметься почерко­знавчою експертизою: рідше ініційованою внаслідок щирої недовіри до справжності документа, частіше з метою затягування процесу.

Якщо печатки й виходитимуть із вжитку в Україні, то можна ­припустити, що це відбуватиметься поступово, повільними темпами, і чимало суб’єктів господарювання довго ще залишатимуться вірні цій спадщині радянської епохи.

Підприємство задарма

Друга ініціатива, якою відзначився Закон, а саме: скасування реєстраційних зборів при реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, заслуговує на дещо меншу увагу. Крок цей, без сумніву, приємний, але не такий вже суттєвий навіть для малого бізнесу.

Адже розмір реєстраційного збору, що його належало сплатити при реєстрації юридичної особи, становив десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг), тобто 170 грн, а при реєстрацію ФОП — два нмдг, тобто 34 грн відповідно. Ці суми видаються аж ніяк не астрономічними порівняно з іншими витратами, які власникові доведеться понести при започаткуванні бізнесу, наприклад на оренду приміщення, створення веб-сайту, просування своєї продукції або послуг на ринку тощо.

Залишається сподіватися на те, що скасування реєстраційних зборів не позначиться на фінансуванні органів Державної реєстраційної служби України. Зменшення штату відділів державної реєстрації або відсутність у них необхідної оргтехніки та витратних матеріалів може викликати в бізнесу набагато більше роздратування, аніж необхідність один раз сплатити 170 (51) грн.

Не там, де треба?

Резюмуючи, треба сказати, що чергова ініціатива народних депутатів якщо й не виявиться шкідливою для вітчизняного та іноземного бізнесу, то навряд чи й серйозно йому зарадить.

І варто визнати, що справа тут не в тому (точніше, не лише в тому), що на теренах країни наразі панують загрозливі політичні явища й тривожні економічні симптоми. Навіть і за часів відносної стабільності держава не користувалася у світі славою скільки-небудь сприятливої для капіталовкладень.

Відповідь може критися в тому, що простий порядок державної реєстрації юридичних осіб — це не та ознака, за якою та чи інша юрисдикція цінується бізнесом, а лише приємний бонус до інших, більш вагомих переваг. Такими перевагами є, зокрема, «теплий» податковий клімат, усталене та зрозуміле законодавче регулювання, послідовна та лояльна до бізнесу політика держави, прозорі механізми прийняття владних рішень, не отруєні хабарницькою лихоманкою, сильна та незалежна система правосуддя, а також відсутність надмірного регулювання та бюрократичної тяганини не тільки на стадії відкриття бізнесу, а й на всіх стадіях його діяльності та припинення.

На жаль, Україна поки що може похвалитися небагатьма з цих ознак. І доки ситуація не зміниться, спрощення реєстраційних процедур нагадуватиме яскравий килимок, вистелений на порозі старої й занедбаної хатини. Такі поверхові кроки не заманять в країну інвесторів, а підуть на користь хіба що конвертаційним центрам, яким щомісяця потрібно швидко та без зайвих запитань реєструвати кількадесят нових юридичних осіб — «пустишок».

Поле для шахрайства

Опанас КАРЛІН,
керуючий партнер ЮФ «Білігал»

Що стосується обов’язковості використання печатки у господарській діяльності, вважаю, що її скасування є, щонайменше, передчасним.

Законопроекти аналогічного змісту (№ 917 від 19 вересня 2011 року, № 10730 від 7 липня 2012 року, № 2795 від 12 квітня 2013 року) реєструвалися вже давно, але ніколи не знаходили підтримки серед більшості депутатів з очевидних для мене причин.

По-перше, використання печатки має давню історію, виникло раніше за письменність, а альтернативи їй, яких коментований закон, до речі, не пропонує, лежать у площині високих технологій, впровадження яких для України, на жаль, є питанням десятків років. По-друге, провідні європейські країни від використання печатки не відмовилися. По-третє, сучасне українське суспільство, вочевидь, не готове відмовитися від обов’язкового використання печатки.

Тут треба торкнутися питання ризиків наявності та відсутності обов’язкового використання печатки у веденні господарської діяльності, серед яких останні суттєво переважають.

У пояснювальній записці до законопроекту стверджується, що «відмова від використання печаток не створюватиме серйозної загрози поширенню шахрайства», а одним із очікуваних результатів названо «зменшення можливостей для здійснення рейдерства».

Справді, печатка як об’єкт матеріального світу вимагає забезпечення належного зберігання та контролю за її використанням. З практики відомо, що залишення печатки у поперед­нього керівництва суб’єкта господарювання при його зміні може дозволити йому продовжувати керувати бізнесом, також печаткою можна заволодіти внаслідок неправомірних або рейдерських дій. Проте названі вище неправомірні дії є доволі складними, кримінально караними, пов’язаними із ризиком, а за багато років юристи навчилися ефективно їм протидіяти і вживати заходів щодо їх превенції.

Значно більші ризики вбачаються у відсутності необхідності використання печатки, оскільки відсутність печатки лише полегшує можливість здійснення неправомірних дій.

Широке поле для зловживань та шахрайства створює та обставина, що усувається простий і доступний засіб підтвердження повноважень для вчинення правочинів. Якщо при підписанні договору як єдиного документа одночасно двома сторонами останні мають можливість хоча б перевірити документи, що посвідчують особи підписантів та порівняти цю інформацію з даними з ЄДР (до яких теж треба мати технічну можливість доступу), то при укладенні договору у спрощений спосіб (шляхом обміну листами тощо) перевірити повноваження підписанта і мати щонайменшу впевненість у справжності підпису контрагента не вбачається жодної можливості. Необхідність особистих зустрічей для підписання кожного договору та додатку до нього, очевидно, не полегшить ведення бізнесу, особливо такого, що охоплює значні території.

Також необхідно відзначити, що власний підпис керівника як єдиний елемент підпису юридичної особи не можна передати не лише недобросовісним особам, а й новим керівникам, які не матимуть жодних дієвих засобів протидіяти вчиненню правочинів «заднім числом». Звільнений директор залишить у себе всі необхідні ідентифікуючі ознаки фірми для вчинення правочинів.

Запобігати зловживанням стане складніше. Підприємствам, які переслідують конструктивні цілі, я радив би використання печатки у власній діяльності зробити обов’язковим шляхом закріплення цього правила у статутних та локальних (внутрішніх) документах, а також у договорах з контрагентами. Для найбільш важливих правочинів доведеться обрати нотаріальну форму.

Труднощі перехідного періоду

Інна РУДНИК,
юрист ЮФ «Лавринович і Партнери»

Основною метою спрощення відкриття бізнесу в Україні є підвищення вітчизняних позицій у міжнародному рейтингу Світового Банку Doing Business, який вважається впливовим показником інвестиційної привабливості країни.

Зазначимо, що після скасування у 2011 році порядку видачі дозволів на виготовлення печаток, штемпельно-граверні майстерні самостійно визначали перелік документів, необхідних для їхнього виготовлення. Деякі приймали замовлення без особистої участі керівника та оригіналів документів. Виготовити печатку за півгодини могли навіть особи, які не мали жодного відношення до підприємства, що створювало умови для зловживань та сприяло рейдерським захопленням.

З іншого боку, відсутність печатки ускладнюватиме підтвердження повноважень особи, яка підписала документ. Особ­ливо в тому випадку, якщо правочин укладає не керівник безпосередньо, а особа за довіреністю, яка не посвідчувалась нотаріально. У даному випаду контрагент позбавляться можливості пересвідчитися в тому, що видана на представника довіреність без печатки підписана справді керівником.

У випаду підписання договору керівником належним підтвердженням наявності у нього повноважень є рішення загальних зборів про його призначення на посаду, а також дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, доступ до якого відкритий для всіх користувачів мережі Інтернет.

Отже, для мінімізації ризику подальшого визнання укладеної угоди недійсною, ліпше укладати її із товариством, від імені якого діє або керівник, або представник за нотаріально посвідченою довіреністю.

Необов’язковим використання печаток для осіб приватного права є у таких країнах, як Італія, Великобританія, Греція, Естонія, Іспанія, Латвія, Нідерланди, Чехія та багатьох інших. Підприємці вправі мати печатку за власним бажанням, жодних проблем із цим у них не виникає. Здебільшого це пов’язано із високим рівнем відповідальності, довіри до бізнес-партнерів та укладенням угод після переговорів, протягом яких вдається пересвідчитися в тому, що представник товариства є уповноваженою особою.

Вважаємо, що вітчизняні суб’єкти господарювання продовжуватимуть використовувати печатки ще протягом декількох років. У першу чергу відмовляться ті, хто здебільшого працює із іноземними суб’єктами права, які не вимагають скріплення підпису печаткою.

Труднощі можуть виникати протягом так званого перехідного періоду, адже Законом від 15 квітня 2014 року внесено зміни не до всіх актів, в яких міститься вимога щодо скріплення підпису печаткою. У результаті може виникнути ситуація, коли новостворене підприємство, яке вирішило не виготовляти печатку, позбавлене можливості надати певний пакет документів. Ймовірно, такі колізії пос­тупово виправлятимуться.

Скасування реєстраційного збору не матиме наслідком знач­ного здешевлення бізнесу. Адже на сьогодні розмір такого збору складає 170 грн для юридичних осіб та 34 грн для фізичних осіб — підприємців. Для суб’єктів господарювання, які реєструється з метою ведення подальшого бізнесу та інвестування коштів, сплата зазначеної суми не викликає труднощів. Позитивом є те, що виключення цієї норми посприяє укріпленню позицій України в міжнародних рейтингах відкриття та ведення бізнесу, в тому числі Doing Business.

За даними звіту Doing Business-2014, Україна входить до переліку країн, які якнайкраще поліпшили свої результати у 2012—2013 роках. Проте якщо за показником реєстрації підприємства Україна займає 47 місце, то за легкістю ведення бізнесу лише 112-е. Тож для поліпшення позицій необхідно спрощувати умови подальшої господарської діяльності — зменшувати кількість податків та зборів, дозвільних документів тощо. Варто відзначити, що уряд працює і в цьому напрямі, намагаючись поліпшити вітчизняний інвестиційний клімат.

Наслідування традицій

Олександр МЕЛЬНИК,
юрист МПЦ EUCON

Скасування обов’язковості печаток юридичних осіб спростить відкриття бізнесу в Україні рівно настільки, наскільки є складним і затратним (близько 300 грн) замовлення печатки. Відсутність врегулювання діяльності з виготовлення печаток надала сьогодні можливість будь-кому виготовити самостійно або замовити у виробника будь-яку печатку без будь-яких документів. Усе менше стає виробників печаток, які ще досі просять написати якусь заяву, встановлюють мету виготовлення печатки або з’ясовують особу заявника, який просить виготовити печатку.

Переконаний, що здійснювати господарську діяльність без печатки підприємствам стане настільки ж легше, наскільки важко сьогодні скріпити підпис печаткою.

Насправді, важко встановити конкретні більш-менш типові критерії, які, безумовно, вказують на шкідливість печаток у господарській діяльності. Тим більше, що непоодинокими є європейські країни (наприклад Польща), в яких використовують печатки, штампи (як для компанії, так і для її посадових осіб). Слідуючи за логікою анонсованого аргументу про нагальну необхідність скасування печаток, бо «їх легко підробити», прогнозовано треба очікувати скасування підписів — їх підробити ще простіше… Між тим, не вбачається і суттєвих негативних наслідків скасування печаток. Щоправда, цікавим буде відстежити показник кількості судово-почеркознавчих експертиз у відповідні періоди після набуття чинності Законом № 1206-18. Крім цього, аналіз норм названого Закону дає підстави остерігатися можливого висновку правозастосовувачів про те, що підприємства, які вже мають печатки, не можуть відмовитися від їх використання. Подіб­не трактування вже маємо щодо фізичних осіб — підприємців, які мають печатки.

У той же час метою законодавця при прийнятті Закону № 1206-18 як цілісного акта швидше було наслідування європейських традицій, манер, тобто підвищення привабливості України для іноземного засновника вітчизняних підприємств. Практика започаткування бізнесу іноземних інвесторів в Україні показує, що нагального вирішення потребують зовсім не питання скасування печаток чи мізерних реєстраційних зборів, від яких чомусь відмовляється держава. За три дні можливо підготувати всі необхідні документи та зареєструвати товариство. Проте іноземця, який сподівається самос­тійно керувати своїм товариством в Україні, також чекає оформлення: 1) візи на в’їзд типу «Д» в порядку, встановленому Правилами оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 567, та Інструкцією про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 26 липня 2011 року № 196; 2) дозволу на працевлаштування за правилами, встановленими Порядком видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року № 437; 3) посвідки на тимчасове проживання згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251, і Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15 липня 2013 року № 681; 4) реєстрація місця проживання за процедурою, встановленою Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків, необхідних для цього документа, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077. Оформлення наведених документів може зайняти кілька місяців; у подальшому необхідно буде продовжувати окремі з них; реформа якості адміністративних послуг цих документів, складається враження, не стосуватиметься.

Між тим, розумна мета, яку переслідує оформлення документів, що вимагаються згідно із міграційним законодавством та законодавством про зайнятість населення, принаймні, в даній ситуації відсутня.

На мій погляд, скасування печатки мало б стати першим кроком саме до «спрощення започаткування бізнесу». Не є «простим» створення бізнесу, коли наявні нічим не обґрунтовані перешкоди у здійсненні права управління іноземним власником його власністю (компанією в даному випадку).