Судова практика: Суть присяжних

Тетяна ІГНАТЕНКО,
адвокат, радник ПГ «Павленко і Побережнюк»

Моє ставлення до запровадження інституту суду присяжних є достатньо скептичним: запровадження такого інституту не сприятиме ефективному відновленню незалежного судочинства в Україні. Це, передусім, обумовлено тим, що судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Відповідно, присяжні засідателі, які не вивчали теорію кримінального права і теорію доказів, не зможуть достатньою мірою надати правову оцінку вчиненому кримінальному правопорушенню — вони, не будучи фахівцями у галузі права, керуються лише емоційним сприйняттям скоєного діяння. Відтак, участь присяжних під час судового розгляду не забезпечує об’єктивності судового розгляду та, як наслідок, винесення законного вироку.

Більше того, запроваджена модель суду присяжних в Україні нівелюється тим, що участь присяжних передбачена лише в суді першої інстанції та винятково при розгляді справ щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виг­ляді довічного позбавлення волі. Тобто в суді апеляційної та касаційної інстанцій розгляд таких справ здійснюється лише професійними суддями без участі присяжних, що, в свою чергу, зводить нанівець участь останніх у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, на сьогодні існуючий в Україні інститут суду присяжних потребує доопрацювання та удосконалення механізму його дії.

Сергій ГРЕБЕНЮК,
радник ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери»

Зрозуміло, що для відновлення незалежного судочинства потрібно вжити комплекс заходів, і одним із таких правових заходів може бути запровадження ефективної моделі суду присяжних.

Суд присяжних є демократичним принципом забезпечення участі народу в здійсненні судочинства та поширеною європейською практикою, тому введення інституту присяжних в Україні є досить позитивним кроком. Але якщо подивитися на саму концепцію такого інституту, є всі підстави вважати, що така модель не відповідає потребам відновлення незалежного судочинства в України і на практиці такий інститут присяжних не зможе виконувати ту роль, яка на нього покладається.

Основною ідеєю запровадження суду присяжних була необхідність відновлення довіри суспільства до правосуддя. Запровадження правосуддя «рівного над рівним» дало б змогу не тільки підняти довіру до судочинства, а й мінімізувати вплив сторони обвинувачення на процес, захистивши цим самим підсудного від свавілля державних органів, уникнути однобічності при розгляді справи та винесенні рішення.

На жаль, запроваджену модель суду важко назвати ефективною, оскільки вона не виконує поставлені завдання. Така модель суду присяжних викликає обґрунтовану критику як тому, що за участю суду присяжних може розглядатися тільки одна категорія справ — справи, в яких особа звинувачується в скоєнні злочину, за який передбачено довічне позбавлення волі, так і тому, що запроваджено модель діяльності трьох присяжних на рівні з двома професійними суддями.

Зазвичай у світовій практиці суд присяжних вирішує питання вини чи невинуватості підсудного (питання факту), а питання права — вирішують судді. У нас же діє такий собі мікст «суддів-присяжних», оскільки передбачено, що суд присяжних діє у складі двох професійних суддів і трьох присяжних. Крім цього, передбачено, що присяжні під час розгляду справи користуються повноваженнями судді, тому вони беруть участь у вирішенні всіх питань, а рішення приймається простою більшістю голосів. Тому реальний вплив присяжних на хід процесу можливий тільки тоді, коли буде абсолютна єдність усіх трьох присяжних, оскільки в усіх інших випадках ключовою буде позиція двох суддів. Тому насправді у більшості випадках роль присяжних є суто формальною.

З огляду на зазначене вважаю, що доцільно якнайшвидше переглянути на законодавчому рівні діючу модель суду присяжних, винести концепцію такого суду присяжних на широке обговорення експертного середовища і запровадити таку модель, яка відповідатиме сучасним умовам українського судочинства.

Денис ОВЧИННИКОВ,
юрист ЮФ Pragnum

В Україні розгляд кримінальних справ судом присяжних відбувається за участю у ньому двох професійних суддів і трьох присяжних, які були обрані автоматизованою судовою системою. У моделі, яка реалізована, присяжні досліджують усі докази та приймають рішення спільно з професійними суддями, що, з одного боку, може мати як позитивний наслідок з огляду на можливість роз’яснення головуючим певних норм законодавства, які є незрозумілими для присяжних, так і негативний, оскільки присяжні, здебільшого не володіючи професійними знаннями, і керуються емоціями при прийнятті рішень. Згадана обставина може ускладнити процес об’єктивної оцінки доказів та обставин справи, що, в свою чергу, породжує можливість впливу головуючого судді на присяжних шляхом нав’язування їм своєї суб’єктивної позиції як істинної. Такий підхід надає професійному судді можливість направляти лінію судового розгляду в напрямі, який з тих чи інших підстав буде вигіднішим для останнього.

Зважаючи на викладене, доцільною є розробка законодавчого підґрунтя для розмежування компетенції колегії суддів та колегії присяжних за прикладом англосаксонської системи права. Відповідно до цієї системи обидві колегії працюватимуть окремо одна від одної. Колегія присяжних, за результатами судового розгляду, виноситиме свій вердикт, ведучи обговорення тільки між собою, а не спільно з суддями. Рішення присяжних повинні прийматися лише з питань: чи мало місце діяння, чи з вини обвинуваченого це діяння скоєне та чи зас­луговує обвинувачений на найвищу міру покарання. Уже за результатами цього вердикту професійні судді встановлюватимуть кваліфікацію діяння та обиратимуть міру покарання, спираючись на рішення присяжних.

Суттєве звуження обсягу процесуальних прав присяжних є необхідною умовою збереження професійності судового розгляду справ. У свою чергу, зменшення впливу професійних суддів на присяжних позитивно відобразиться на неупередженості та об’єктивності їх вердикту.

Денис ОВЧАРОВ,
партнер практики правової безпеки бізнесу АО «Юскутум»

На жаль, в Україні суд присяжних народом зветься «усіченим правосуддям».

І ось чому: по-перше, це кількість присяжних. Троє присяжних проти двох професійних суддів. Історія України, починаючи з ХІХ сторіччя, не пам’ятала такої економії коштів саме після скасування кріпацького права. У нашій державі знаходились кошти для формування дюжини присяжних, і за 53 роки після цього у країні сформувалася еліта адвокатури та віра в правосуддя.

Відбір присяжних. Підзахисний або його адвокат не можуть ефективно впливати на формування його складу. У багатьох країнах світу вони мають право безпідставно відводити до шести людей. Це вважається реалізацією права на довіру до суду. У нас це рішення приймає або сам присяжний, або суд.

Вибірковість справ. Наразі суд присяжних розглядає лише справи, де передбачене довічне позбавлення волі, але чомусь законотворці забули, що, наприклад, за вбивство людини без обтяжливих обставин максимальний термін — 15 років, і ці справи не менш складні, де є вища міра покарання. Приміром, у США, якщо підозрюваному загрожує тюрма терміном понад шість місяців, розгляд справи судом присяжних є його конституційним правом.

Можливість апеляції. У більшості країн світу, якщо людину виправдовує суд присяжних, апеляція практично неможлива, лише у виняткових випадках касаційний суд може переглянути рішення. В Україні ж апеляційний розгляд справи після рішення присяжних розглядається в загальному порядку та без них.

Коло питань, які вирішують присяжні. У той час, коли державні службовці стверджують, що суспільство наше ще не спроможне буди присяжними через замалий життєвий досвід або відсутність правосвідомості, українських присяжних чомусь прирівнюють до суддів щодо розгляду питань при ухваленні рішень судом. Тобто наші присяжні не лише встановлюють факт винуватості, а ще й питання права. Наприклад, чи містить діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, або чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Без сумніву, суд присяжних по-українськи потребує реформування. У той час, коли немає довіри до суду, модифікований суд присяжних за прикладом європейських країн буде першим кроком до правосуддя в нашій країні.

Маргарита РИЖУК,
адвокат кримінально-правового департаменту АО AVER LEX

Конституція України передбачає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, а також що судочинство проводиться суддею одноосібно, колегією суддів чи судом присяжних. Вказані приписи конкретизовані в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та Кримінальному процесуальному кодексі України, зокрема, визначено випадки участі присяжних у кримінальному провадженні. Разом із тим станом на сьогодні механізму реалізації та функціонування цього інституту досі не було закріплено ані в кримінальному, ані в цивільному судочинстві.

Вважається, що суд присяжних покликаний забезпечити реалізацію конституційних засад судочинства: незалежності суддів, змагальності, гласності, а також підвищити якість досудового слідства. При цьому присяжний — серйозний конт­ролер діяльності органів досудового слідства та професійного судді при розгляді конкретної справи.

Як би там не було, залишається відкритим питання, чи реально впливатиме суд присяжних на якість досудового слідства на практиці і якщо впливатиме, то яким чином. Так, логічно припустити, що суд присяжних позитивно впливатиме на якість досудового слідства, адже слідчі розумітимуть, що всі недоліки слідства викриватимуться в ході змагального процесу і суд не візьме на себе роль слідчого, тому вони вживатимуть заходів для проведення об’єктивного, повного, неупередженого досудового розслідування та виявлення всіх обставин справи: як тих, що викривають, так і тих, які виправдовують особу, притягнуту до кримінальної відповідальності.

Разом із тим не потрібно забувати, що до суду присяжних входять люди, які не є юристами, але вони відчувають свою відповідальність за прийняте рішення щодо особи, а відтак всесторонньо та ретельно досліджуватимуть усі наявні докази в справі. Так, під час судового розгляду органам прокуратури важко буде довести суду присяжних вину пі­дозрюваного, опираючись винятково на докази досудового слідства, які було отримано незаконно або які є недопустимими чи недостатніми, а також у разі наявності порушень під час проведення гласних та негласних слідчих дій. Вказані докази судом присяжних не буде взято до уваги, при цьому не виключено, що іншим наявним доказам сторони обвинувачення судом буде надано таку ж негативну оцінку.

Отже, процесуальні керівники органів прокуратури здійснюватимуть посилений контроль за проведенням належного, повного, об’єктивного, всебічного досудового слідства з дотриманням принципів законності, що, в свою чергу, вплине на якість проведення досудового слідства.

За таких обставин убачається, що суд присяжних впливатиме позитивно на якість досудового слідства, стимулюватиме слідчий орган для проведення якісного досудового слідства та збору належних і допустимих доказів.

Сергій ШАПОВ,
керівник кримінальної практики ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери»

Порівняння установленого в Україні порядку формування та здійснення своїх функцій судом присяжних з аналогічним законодавством США дає змогу зробити висновок про більшу демократичність останнього. Так, попередній відбір присяжних відбувається шляхом випадкового відбору зі списку виборців певної місцевості спеціальною комп’ютерною програмою, чим забезпечується рівність всіх громадян. У нас для формування списків присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні.

Не витримують також порівняння інші особливості запроваджених норм. Так, і у законодавстві США, і у нашому національному законодавстві передбачений допит судом присяжного на предмет з’ясування його безсторонності чи неупередженості. У судах США суддя в присутності сторін до засідання проводить допит кандидатів у присяжні з метою перевірки на адекватність, незацікавленість і неупередженість для формування попереднього списку.

Водночас, відповідно до статті 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні. При цьому професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Водночас згідно зі статтею 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимоги до народного засідателя, присяжного є набагато лояльнішими. Так, за частиною 2 цієї статті не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків присяжних лише громадяни, які визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків народного засідателя, присяжного; мають не зняту чи не погашену судимість; народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси; громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років; особи, які не володіють державною мовою.

При цьому за частиною 3 наведеної статті Закону, особа, включена до списку народних засідателів або списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.

У зв’язку із зазначеним невідворотно постає питання, на яке закон відповіді не дає: чи є такою обставиною належність присяжного до певної політичної партії чи руху, до якої належить також і підсудний? На якому етапі судового розгляду, ким саме мають бути з’ясовані ці питання? Чи зобов’язаний присяжний повідомити ці обставини суду і які мають бути правові наслідки вказаних обставин?

Не на користь нашого законодавства свідчать також і норми, які передбачають державні гарантії членам суспільства, які зголосилися чи погодилися взяти на себе почесний обов’язок (а насправді — тягар) присяжного. Основними принципами дії суду присяжних у США є те, що рішення суду про звільнення від службових обов’язків у дні роботи суду надсилається на місце роботи; присяжним гарантується оплата 20 дол. США за день роботи у суді і, крім того, зберігається зарплата на основній роботі.

Разом із тим необхідно звернути увагу на такі сумні обставини. За статтею 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більш ніж один місяць на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. Проте цілком зрозуміло, що кримінальні провадження за обвинуваченням у вчиненні злочинів, що є у компетенції суду присяжних завідомо і цілком об’єктивно не можуть бути розглянуті у зазначений строк, а на практиці їхній розгляд часто триває роками. Немає чого й говорити, що за цей час трудові відносини, соціальні зв’язки за місцем роботи та кваліфікація працівника зазнають непоправних втрат, що є неприйнятним. Враховуючи сучасну економічну ситуацію у державі, є сумнівними також перспективи реального дотримання установлених гарантій матеріальної компенсації присяжним. Тому, мабуть, недаремно законодавець установив, що ухиляння від явки до суду без поважної причини присяжним за статтею 1853 КУпАП загрожує чималими штрафами.