Є питання: Дійти до мережі

Звернення до АМКУ щодо порушень прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет може бути ефективною альтернативою судовому розгляду

На сьогодні мережа Інтернет є не тільки одним із найпопулярніших джерел отримання та обміну інформацією, а й поширеним інструментом для купівлі та продажу товарів і послуг. З метою просування та продажу товарів або послуг через Інтернет продавці все активніше використовують об’єкти інтелектуальної власності як у доменних іменах, так і на самих веб-сторінках. Підвищення ролі всесвітньої мережі як ресурсу, за допомогою якого здійснюється купівля-продаж товарів та послуг, неминуче призводить до збільшення кількості випадків порушення прав інтелектуальної власності в Інтернеті з боку недобросовісних продавців.

Фіксація та ідентифікація

Класичним механізмом захисту інтересів правовласників об’єктів інтелектуальної власності є звернення до суду. Водночас через певні обставини, в тому числі недовіру до судової системи, корпоративну політику, яка не завжди дозволяє ініціювати судові процеси, не всі правовласники вважають зручним та ефективним звертатися до суду та розглядають альтернативні механізми захисту своїх прав. Серед інших таким альтернативним механізмом може бути звернення до Антимонопольного комітету України (АМКУ). Однією з переваг звернення до АМКУ є можливість збереження «анонімності» заявника — подання ним клопотання про початок розгляду справи з власної ініціативи АМКУ. Так само строк розгляду заяви та прийняття рішення АМКУ є, як правило, набагато коротшим, ніж отримання судового рішення, яке набуло законної сили. До того ж АМКУ, на відміну від судів, у певних ситуаціях може бути більш гнучким у кваліфікації певних дій, як порушень прав та правил.

Незалежно від обраного механізму припинення порушень прав інтелектуальної власності правовласники зазвичай мають вирішити такі питання:

— зафіксувати факт порушення — найпоширенішим засобом фіксації порушення є отримання протоколу огляду доказів від відповідних іноземних нотаріусів — нотаріально завірених копій відповідних веб-сторінок. Проте з практичної точки зору проблеми виникають при необхідності фіксації розміщення на веб-сайтах об’єктів інтелектуальної власності, які доволі часто є динамічними та змінюються, наприклад значної кількості фотографій, що регулярно оновлюються недобросовісними власниками веб-сторінок;

— ідентифікувати порушника — безпосереднім порушником прав інтелектуальної власності є не реєстратор та/або адміністратор доменного імені, а саме реєстрант доменного імені/власник веб-сторінки, на якій неправомірно розміщені об’єкти інтелектуальної власності. На сьогодні, як правило, інформація про реєстрантів доменних імен не є загальнодоступною. Водночас інформація (контактні дані) про порушника є необхідним формальним елементом для звернення як до суду, так і до АМКУ. У свою чергу, реєстратори доменних імен на запити правовласників щодо розкриття ­даних про реєстрантів доменних імен зазвичай відмовляються розкривати будь-яку інформацію та зазначають, що така інформація може бути розкрита тільки на вимогу суду. Так, суди можуть витребувати у реєстраторів інформацію про власників доменних імен у порядку забезпечення доказів. Процедура та порядок витребування судами інформації від реєстраторів є достатньо врегульованою й усталеною, проте на практиці можуть виникати певні ускладнення. Так, наприклад, нам відомі непоодинокі випадки, коли на виконання судової ухвали реєстратори надавали «непов­ну» інформацію про реєстрантів, наприклад без зазначення імені та по батькові фізичної особи або без зазначення адреси проживання, що призводило до значного затягування у часі розгляду справи. Така неповна інформація змушувала суди додатково звертатися до інших державних органів (у тому числі, до адресних бюро) з метою отримання інформації про порушника, необхідної для подальшого судового або антимонопольного провадження.

У конкурентних відносинах

На що ж необхідно звернути увагу правовласникам після фіксації порушення та ідентифікації порушника перед тим, як звертатися до АМКУ?

Метою діяльності АМКУ є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Отже, щоб кваліфікувати дій, які стосуються порушення прав інтелектуальної власності, як от порушення антимонопольного законодавства, необхідно оцінити їх у контексті конкурентних відносин. Відсутність конкурентних відносин між заявником та правопорушником у розумінні законодавства України про захист економічної конкуренції унеможливлює застосування до таких правопорушень положень законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції. Іншими словами, якщо заявник (правовласник) та правопорушник не перебувають у конкурентних відносинах, АМКУ відмовляє у розгляді справи.

Випадки відсутності конкуренції між правовласником та правопорушником можуть відбуватися, коли зазначені суб’єкти перебувають у договірних відносинах та діють на різних ринках (наприклад, постачальник — покупець). Лише за певних обставин такі правовідносини можуть бути кваліфіковані як дії у конкуренції.

Потрібно також звернути увагу на той факт, що положення Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» застосовуються до відносин, у яких беруть участь суб’єкти господарювання. Тобто дія зазначеного закону розповсюджується на відносини, в яких беруть участь або юридичні особи, або фізичні особи — підприємці та, відповідно, не застосовується до дій, вчинених фізичними особами. Отже, питання недобросовісного використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет фізичними особами, які не здійснюють господарської діяльності, перебувають поза межами компетенції АМКУ.

Незважаючи на вищезазначені правові аспекти, які певним чином обмежують компетенцію АМКУ щодо припинення порушень у сфері інтелектуальної власності, у певних випадках АМКУ залишається дієвим органом для боротьби з правопорушеннями щодо об’єктів інтелектуальної власності. Зважаючи на більш широке використання АМКУ механізму рекомендацій, очікувати, що конкурент у будь-якому разі буде змушений сплатити значний штраф, не варто. Так само нині занадто складним видається стягнення збитків після винесення АМКУ свого рішення. Але на що справді можна розраховувати — це на припинення у найкоротші строки діянь, які містять ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, усунення причин таких дій та умов, що їм сприяють. Водночас правовласники мають уже на етапі первинного виявлення порушення більш ретельно аналізувати правопорушення і його правовий статус з тим, щоб обрати максимально ефективний інструмент для захисту прав інтелектуальної власності.