Є питання: Умовна норма

Карина ПАВЛЮК,
старший юрист МЮГ AstapovLawyers

Переміщення бізнесу в країни Європи та придбання нерухомості є головними умовами для отримання виду на проживання для іммігрантів

З урахуванням нестабільності політичної та економічної ситуації в Україні інтерес населення до імміграції підвищується з кожним днем. Безумовно, людей цікавлять насамперед країни з високим рівнем життя, зручним місцем розташування стосовно України, зі зрозумілими та прозорими умовами ведення бізнесу. Тому, як правило, перевага надається країнам ЄС.

 

Переміщення бізнесу

 

Залежно від кінцевої мети, яку переслідує претендент (релокація бізнесу, придбання нерухомості, можливість вільного пересування Шенгенською зоною тощо), на сьогодні попитом користуються такі країни, як Словаччина, Латвія, Греція, Іспанія та Франція.

Для релокації бізнесу бізнесмени найчастіше обирають Словаччину та Латвію.

Варто зазначити, що найперше, на що зазвичай звертає увагу власник при ухваленні рішення про переміщення бізнесу до іншої країни, це питання оподаткування, а саме — оподаткування прибутку компанії, а також податки, що підлягають оплаті з доходів фізичних осіб.

Ставки податку на прибуток в Європі становлять від 10 до 35 %. Найнижчі ставки податку на прибуток у таких країнах, як Болгарія, Боснія і Герцеговина (10 %), Кіпр, Ірландія (12,5 %). Найвищі — в Австрії (25 %), Норвегії (27 %), Італії (27,5 %), Іспанії (28 %), Греції (29 %), Бельгії (33 %), Франції (33,33 %) та Мальті (35 %). У Латвії податок на прибуток підприємств є одним із найнижчих в Європі і складає всього 15 %. У Словаччині ставка податку на прибуток підприємств становить 22 %.

Мінімальні зарплати в Європі варіюються від 194 євро до 1 923 євро. Найнижчі мінімальні зарплати — у таких країнах, як Болгарія (194 євро), Румунія (235 євро), Литва (325 євро), Чехія (335 євро), Угорщина (345 євро). Найвищі мінімальні зарплати — у Німеччині (1 473 євро), Бельгії, Нідерландах (1 502 євро), Люксембурзі (1 923 євро). У Латвії мінімальна зарплата працівника становить 360 євро, однак для цілей отримання виду на проживання дохід повинен бути не менш ніж 716 євро на місяць, з яких близько 45 % підлягають відрахуванню як податки, таким чином на рік це складе близько 4 000 євро податкових втрат. У Словаччині мінімальна зарплата складає 380 євро на місяць, з яких близько 35,2 % підлягають відрахуванню як податки, тобто сумарні податкові втрати для роботодавця протягом року складуть трохи більше за 1 500 євро.

Таким чином, незважаючи на те, що в Латвії ставка податку на прибуток підприємств є нижчою, ніж у Словаччині, податкові втрати, які понесе роботодавець у зв’язку зі сплатою податків із зарплати співробітників, більш ніж утроє більші, ніж у Словаччині.

Ще один момент, на який звертає увагу роботодавець при виборі країни для релокації бізнесу, є можливість швидкого переміщення і забезпечення постійного безперервного перебування співробітників в іншій країні. Як відомо, віза не дає можливості постійно перебувати в країні, що видала її (лише 90 днів упродовж 180 днів). Щоб у людини була можливість перебувати постійно (365 днів на рік) в іншій країні, потрібен вид на проживання. У Латвії отримати посвідку на проживання для працівника (а також членів його сім’ї, які набувають право на вид на проживання на підставі возз’єднання сім’ї) можна лише за два місяці, водночас у Словаччині для цього потрібно не менше трьох-чотирьох місяців.

І в Латвії, і в Словаччині є можливість для отримання виду на проживання самим власником бізнесу.

У Латвії для отримання виду на проживання необхідно, щоб власник був призначений членом правління і отримував зарплату не менш ніж 1 450 євро (нагадаємо, що з цієї суми податкові втрати складуть близько 45 %, що загалом дорівнюватиме близько 4 000 євро на рік). У Словаччині для отримання виду на проживання потрібно, щоб власник бізнесу був призначений директором компанії. При цьому якщо він одночасно володітиме часткою не менш ніж 15 % у статутному капіталі компанії, у такому разі на його власний розсуд він зможе виплачувати собі винагороду або шляхом виплати зарплати (менш бажаний варіант, зважаючи на те, що він тягне за собою витрати на виплату податків, а також необхідність отримання дозволу на працевлаштування), або шляхом виплати дивідендів (важливо, що на практиці є механізми, що дозволяють не виплачувати дивіденди зовсім).

 

Купівля нерухомості

 

Для цілей придбання нерухомості в Європі попитом користуються такі країни, як Греція, Іспанія та Франція. Це країни, в яких, з одного боку, можна купити порівняно недорогі за європейськими мірками об’єкти ­нерухомості, а з іншого — придбання нерухомості спричиняє одержання виду на проживання, що є безумовним плюсом в умовах сьогоднішніх реалій. До того ж, враховуючи, що всі зазначені країни мають вихід до моря і є популярними європейськими курортами, при необхідності придбані об’єкти нерухомості завжди можна здати в оренду.

Так, наприклад, у Греції при купівлі нерухомості вартістю до 250 000 євро, а також при підтвердженні фінансової спроможності (з розрахунку 2 000 євро на місяць на головного заявника + 20 % на дружину + 15 % на дитину) можна отримати вид на проживання строком на два роки (з правом продовження на три роки), а при придбанні нерухомості вартістю понад 250 000 євро можна отримати вид на проживання строком одразу на п’ять років (з правом продовження на десять років). При цьому це може бути як один, так і кілька об’єктів нерухомості.

В Іспанії при купівлі нерухомості площею, яка буде вважатися «достатньою» для проживання всіх аплікантів (тобто вимог до мінімальної вартості об’єкта нерухомості немає), а також при підтвердженні фінансової спроможності (2 130 євро на місяць на основного апліканта і 532 євро на місяць на кожного члена сім’ї) можна отримати вид на проживання на два роки (з правом продовження).

У Франції при придбанні або оренді нерухомості знову ж таки площею, яка буде вважатися «дос­татньою» для проживання всіх аплікантів, а також при підтвердженні фінансової спроможності (16 125 євро на рік на кожного дорослого заявника) можна отримати вид на проживання строком на один рік з правом подальшого щорічного продовження.

Необхідно відзначити, що людина матиме право претендувати на вид на проживання доти, доки в її власності/оренді перебуватиме об’єкт нерухомості. У всіх випадках отримання виду на проживання основним заявником є підставою для отримання виду на проживання членами його сім’ї. При цьому під членами сім’ї зазвичай маються на увазі тільки законна дружина і неповнолітні діти. Проте з цього правила є винятки. Приміром, у Греції при купівлі нерухомості від 250 000 євро право на вид на проживання набувають також батьки заявника та його дружини. В Іспанії з літа цього року право на вид на проживання разом із батьками мають також повнолітні діти.

Для цілей безперешкодного пересування країнами Шенгену найбільшою популярністю на цей момент користується отримання виду на проживання в Латвії на підставі реєстрації некомерційного представництва іноземної компанії. Причому материнська компанія може бути зареєстрована в будь-якій звітній юрисдикції. Особливих вимог до неї законодавством Латвії не висувається (крім того, що вона повинна бути на ринку понад рік, при тому бути активною, тобто не «сплячою» компанією). Усі представники, а також члени їхніх сімей мають право на отримання виду на проживання в Латвії строком на чотири роки.

-->