№01 Січень 2016 року → До справи

Особистість: Фіскальний баланс

Торік вітчизняна система оподаткування пройшла випробування новими законодавчими змінами. Проте не всі нововведення були сприйняті бізнесом позитивно, адже пристосування до нових умов потребує часу, а головне — розуміння того, якими надалі будуть правила та як їх використовувати. Саме тому податкова практика сьогодні залишається однією з найбільш затребуваних. Тож які законодавчі ініціативи мали наймасштабніший вплив на бізнес-середовище, як змінилися підходи судів при вирішенні податкових спорів та на що загалом треба очікувати від року 2016-го, розповів радник ЮК «МОРІС ГРУП» Володимир РАК

Минулий рік запам’ятався низкою змін, зокрема і в податковому законодавстві. Які з них найбільше позначилися на розвитку податкової галузі?

На початку 2015 року практикуючі юристи були зосереджені насамперед на питаннях податкового компромісу, вирішуючи, чи варто погоджуватися на такий механізм і чи не зашкодить він бізнесу.

Також з минулого року почав діяти принципово новий порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, заснований на визначенні об’єкта оподаткування шляхом коригування бухгалтерського фінансового результату на податкові різниці.

Поштовхом для розвитку галузі було і впровадження електронного адміністрування ПДВ, що спричинило багато питань у бізнес-середовищі. Не стала непомітною і новація стосовно визначення бази оподаткування ПДВ у розмірі, не меншому за собівартість виробленої продукції або ціни придбання товарів.

Прогресивним кроком для українського податкового законодавства стала зміна правил трансфертного ціноутворення і запровадження принципу «витягнутої руки», що певною мірою сприяло розвитку галузі.

 

А які нововведення в Податковому кодексі України та інших нормативних актах викликають найбільше питань у бізнесу?

На сьогодні більшість питань пов’язані з електронним адмініструванням ПДВ, новим порядком оподаткування податком на прибуток, трансфертним ціноутворенням і визначенням звичайної ціни, а також новим порядком визначення бази оподаткування ПДВ.

Наприклад, правила трансфертного ціноутворення багато разів удосконалювалися. Починаючи з 1 січня 2015 року, для визначення звичайної ціни за принципом «витягнутої руки» дозволяється використовувати будь-які загальнодоступні джерела інформації про співставні операції. Однак загальнодоступних некомерційних відкритих джерел в Україні практично немає. Тому на сьогодні використовуються комерційні бази даних таких компаній, як Bureau Van Dijk (Orbis, Amadeus, RUSLANA), «Интерфакс» («Спарк»), ThomsonReuters, Bloomberg, Royalty range (Europian Royalty Database), доступ до яких є платним, а вартість — досить високою. У деяких випадках ми радимо клієнтам визначення ринкової вартості шляхом залучення незалежних експертів-оцінювачів, з якою податкові органи змушені погоджуватися, оскільки іншого доступного джерела інформації просто немає.

Щодо електронного адміністрування ПДВ, то тут є питання стосовно доцільності такої системи адміністрування взагалі. По-перше, необхідність авансування спецрахунку для видачі податкових накладних у сьогоднішніх умовах спричиняє реальні збитки для бізнесу. По-друге, постійний моніторинг сум ПДВ, у межах яких проводиться реєстрація податкових накладних, і збої у системі ускладнюють і без того непростий процес обліку податку. Стосовно визначення бази оподаткування ПДВ, то виникають питання до формування собівартості виробленої продукції.

Багато питань і щодо обліку витрат, які враховуються при обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток. У першу чергу виникали питання, пов’язані із переходом від старих правил податкового обліку до нових, зокрема щодо витрат, які раніше (до 2015 року) не враховувались або обмежувались при зменшенні об’єкта оподаткування (штрафні санкції, пеня, безповоротна фінансова допомога, послуги з маркетингу чи консалтингу від нерезидента, представницькі витрати тощо).

На початку року вирішувались питання стосовно того, від яких видів кримінальної відповідальності звільняє податковий компроміс і чи підпадають під механізм податкового компромісу суми завищення відшкодування ПДВ та від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, визначені за результатами перевірок, які не підпадають під «заниження» грошових зобов’язань. Також виникали питання стосовно можливості застосування механізму податкового компромісу до скасованих у судовому порядку грошових зобов’язань у зв’язку із продовженням кримінального переслідування посадових осіб (звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 212 Кримінального кодексу України було можливе лише у разі досягнення податкового компромісу).

 

Спори з фіскальним органами — болюче питання для багатьох платників податків. Чи можна говорити про відчутні зрушення у підходах судів при вирішенні таких спорів?

Так, зрушення відчуваються. Упродовж останніх років багато підприємств реального сектора економіки зіткнулися з донарахуваннями ПДВ і податку на прибуток з підстав наявності у постачальників дефектів правового статусу, зокрема ознак фіктивності. Сплеск судового оскарження таких рішень контролюючих органів призвів до появи судових доктрин реальності операцій, ділової мети, переваги суті над формою та інших. За цими докт­ринами суди повинні досліджувати реальність операцій (рух активів при здійсненні правочинів та отримання економічних вигод від придбання товарів/послуг), залученість (або незалученість) керівників підприємства у протиправні схеми. Це відповідає статті 61 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якою платник податків не може відповідати за правопорушення, допущені його контрагентами, якщо такий платник не залучений і не обізнаний із протиправним характером їхньої діяльності.

Проте варто зауважити, що деякі рішення Верховного Суду України не стикуються з цими доктринами і йдуть у розріз із рішеннями ЄСПЛ та навіть з Конституцією України.

 

Як загалом оцінюєте підходи українських судів у розв’язанні податкових спорів порівняно з минулими роками?

Сьогодні при вирішенні податкових спорів суди зазвичай керуються доктриною презумпції добросовісності платника податків, встановлюють діловий характер відносин із контрагентами і, відповідно, є великий відсоток задоволення позовів про скасування рішень контролюючих органів, що є позитивним моментом.

Ускладнює ситуацію те, що для доведення реальності операцій із «сумнівними» контрагентами необхідно надати суду практично всю документацію стосовно здійснення операції. Це практично вся первинна, бухгалтерська, дозвільна, транспортна, виробнича та інша документація, що стосується тієї чи іншої операції. Іноді це вантажівки документів…

Крім того, Верховний Суд України (ВСУ), здійснюючи перегляд справ, у деяких випадках висловлює правову позицію, протилежну сталій практиці Вищого адміністративного суду України і податково-судовим доктринам. Наприклад, у справах про донарахування платнику сум ПДВ і податку на прибуток у зв’язку з ознаками фіктивності його контрагента Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) не дотримується вузького фіскального підходу і скасовує повідомлення-рішення при недоведенні контролюючим органом протиправності дій саме платника. ВСУ ж 22 вересня ц.р. дійшов інших висновків: якщо контрагент фіктивний, документи від нього не можуть використовуватися при формуванні податкового кредиту і витрат. Інший приклад — дата виникнення права на податковий кредит при здійсненні імпорту. ВАСУ після ретельного вивчення однієї справи в даній категорії не побоявся відступити від своєї попередньої правової позиції і сформувати нову, яка відповідала букві і духу закону, а також реальному стану речей. Однак ВСУ цю позицію не підтримав і став на фіскальний бік. На щастя, в останньому випадку інших імпортерів від донарахувань врятувала зміна законодавства за варіантом висновків ВАСУ.

 

Непрогнозована податкова політика держави — одна з причин, через яку іноземні інвестори побоюються йти в Україну. Чи є сьогодні ознаки того, що тенденція зміниться?

Систематичні порушення державою принципів стабільності та прогнозованості податкового законодавства справді стали на заваді приходу інвесторів в Україну. Однак не впевнений у тому, що у 2016 році кардинально зміниться підхід держави щодо встановлення нових правил оподаткування. Про це свідчить епопея з податковою реформою. Лише на початку грудня 2015 року на сайті Мінфіну з’явився проект нової редакції Податкового кодексу України, а вже є заяви про його можливе введення в дію у 2016 році. Але є й позитивні починання. Так, наприклад, 10 листопада 2015 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 3448, який передбачає, зокрема, внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо закриття кримінального провадження за статтею 212 Кримінального кодексу України у випадках виявлення слідством фактів неузгодження грошових зобов’язань за податковим повідомленням-рішенням або його скасування, чи сплати донарахованих зобов’язань протягом встановлених строків. Зараз більшість кримінальних проваджень за ухилення від сплати податків починаються у випадках, коли склад злочину відсутній — грошові зобов’язання за податковим повідомленням-рішенням не узгоджені, водночас можливості оскаржити рішення слідчого немає.

 

Які механізми захисту інтересів клієнта застосовує ваша компанія у податкових спорах?

Усі можливі правові механізми. Але найкращим захистом клієнта є допомога у недопущенні ним податкових ризиків. Якщо ж рішення прийняте, використовуємо насамперед механізм досудового (адміністративного) оскарження, і він, до речі, часто спрацьовує. У судах використовуємо всі необхідні процесуальні можливості, виробляємо правову позицію з урахуванням сталої судової практики зі спірних питань, надаємо всю необхідну доказову базу для захисту інтересів клієнта. Також важливо виробити правильну стратегію в податковому спорі, що пов’язано в першу чергу з необхідністю недопущення стягнення активів клієнта.

Зараз у фіскальних органах є така установка: якщо до судів надходитимуть неперспективні справи, то відповідальна особа нестиме за це відповідальність. Це — цікавий інструмент, який зменшить необґрунтовані претензії.

 

З 1 січня 2016 року починає діяти зона вільної торгівлі з ЄС. До чого треба готуватися бізнесу, насамперед, у частині оподаткування?

Глава 4 «Оподаткування» економічної частини Угоди між Україною та ЄС передбачає, що сторони посилюватимуть співпрацю, спрямовану на вдосконалення і розвиток податкової системи та податкових органів України, зокрема посилення потужностей збору і контролю, з окремим наголосом на процедурах відшкодування ПДВ для уникнення накопичення заборгованості, забезпечення ефективного збору податків і посилення ­боротьби з податковим шахрайством, зокрема з «карусельним ­шахрайством», а також ухиленням від сплати податків. Отже, в напрямі боротьби з ухиленням від сплати податків, можна сказати, нічого не зміниться. Однак і контроль за своєчасністю відшкодування ПДВ з боку держави має бути посилений.

Також положення глави 4 передбачають поступове наближення України до структури оподаткування, визначеної в директивах Ради ЄС. Передусім це стосується ПДВ й акцизів. Наприклад, за Директивою Ради ЄС № 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року утворюється спільна система ПДВ. Принцип спільної системи ПДВ передбачає застосування до товарів та послуг загального податку на споживання, який визначається за правилами, схожими на ті, що вже діють в Україні. Визначається, які операції підлягають і не підлягають оподаткуванню ПДВ. Директивою також визначено: платників податку; операції, що підлягають оподаткуванню; базу та ставки оподаткування. Положення Директиви, за винятком статей, що застосовуються до держав — членів ЄС, та статей щодо спеціальних податкових режимів, будуть імплементовані протягом п’яти років після набуття чинності Угодою. Отже, враховуючи, що в Україні діє середньоєвропейська ставка ПДВ, Угода не мала би негативно вплинути на навантаження з ПДВ для більшості компаній. Проте спеціальні режими оподаткування ПДВ і пільгові ставки податку можуть пос­тупово скасовуватися, про що свідчить проект Податкового кодексу України, запропонований Мінфіном.

 

В Угоді Україна взяла на себе чимало зобов’язань. Які з них будуть актуальні найближчим часом?

На створення зони вільної торгівлі передбачено перехідний період до десяти років, і всі зміни запроваджуватимуться поступово, щоб знизити негативні ефекти. Однак уже з початку 2016 року варто звернути увагу на такі основні моменти.

Зниження та скасування ввізного мита кожною зі сторін відповідно до норм та у строки, передбачені Угодою. На більш ніж 90 % товарів буде встановлено нульову ставку, і їх прихід в Україну спричинить жорсткі умови конкуренції. Тому бізнесу необхідно модернізуватись і удосконалюватись, в іншому разі він приречений на занепад. Особливу увагу варто приділити сфері сільського господарства та харчовій промисловості. Хоча ці категорії товарів і є тими винятками, на які будуть встановлені митні ставки, однак із урахуванням того, що більш ніж половина молочної та майже 90 % тваринницької продукції України не відповідають нормативам ЄС, цим галузям потрібно змінюватись обов’язково.

Позитивними як для українського бізнесу, так і для європейських партнерів є зобов’язання сторін Угоди не запроваджувати будь-яких заборон чи обмежень на експорт або імпорт товарів (крім як у чітко визначених випадках або за попередніми переговорами з іншою стороною). Також усі збори і платежі, що справляються у разі імпорту чи експорту, мають обмежуватися приблизною сумою наданих послуг, а не становити непрямий захист національних товарів чи досягнення фіскальної мети.

Зближуватимуться вимоги щодо санітарного та фітосанітарного сертифікування продукції, тому, ймовірно, будуть узгоджені спільні зразки сертифікатів і процедура їх отримання.

Докорінних змін зазнає митна справа, з якою виникає чи не найбільше проблем. Так, сторони домовилися скасувати будь-які вимоги щодо обов’язкового використання митних брокерів та обов’язкової перевірки перед відвантаженням або на місці призначення. Українське митне законодавство має стати більш прозорим і відповідати загальним вимогам конвенцій ЄС.

Також варто відзначити загальне спрощення процедури створення підприємств, а також підняття на якісно новий рівень захисту прав інтелектуальної власності в Україні.