Тема: Бот-провідник

Дмитро ГАДОМСЬКИЙ,
партнер AXON Partners

На розвинених юридичних ринках набирає обертів тенденція з надання послуг не професійними юристами, а комп’ютерними програмами або онлайн-сервісами, що обіцяють значно здешевити вартість консультацій і таким чином скласти серйозну конкуренцію юрфірмам та юристам в індивідуальній практиці (особливо останнім). Чи загрожує уберизація українському юридичному ринку?

«Якщо вас немає в Жовтих сторінках, то чи існуєте ви взагалі?». Я пам’ятаю цей слоган з 90-х. Потім у нульових він звучав так: «Якщо вас немає в Інтернеті, то чи існуєте ви взагалі».

Український ринок юридичних послуг у грошовому виразі складає десь 900 млн дол. США. Третина — це преміям-сегмент (ТОП-50 юридичних компаній). Але це оптимістичні цифри, оскільки рахувались вони до кризи. Наскільки потрібно ці цифри поділити, аби отримати реальну картинку на сьогодні, вирішуйте самі.

Обсяг нашого ринку юридичних послуг менший, ніж дохід будь-якої з компаній першої десятки в англійському рейтингу. Тобто одна лише англійська компанія заробляє більше, ніж усі юристи на українському ринку. Ви можете зі мною сперечатися в математиці і, швидше за все, матимете рацію: у нас різна історія, різна кількість населення, насамкінець, англійські компанії працюють world wide, а не лише на місцевому ринку.

Але такі неточні порівняння все ж добрі для ілюстрації нашого місця на світовому ринку юридичних пос­луг. Ми живемо у власних ілюзіях, якщо порівнюємо себе з англійськими чи американськими юристами. Один лише американський ринок чайових складає 40 млрд дол. США. Це — більш ніж у сорок разів більше, ніж український ринок юридичних послуг.

Ми — країна третього світу і, які б ілюзії не бентежили нашу розхитану юридичну психіку, українські юридичні послуги не є конкурентними у світі. Навіть із розвитком LSA (legal service outsourcing) у світі топові юридичні компанії шукають аутсорсерів не в Україні, а в Індії.

 

Бочка дьогтю

У супермаркетах зникають касири, їх замінюють каси самообслуговування. Уже давно комбайни їздять без водіїв, ними керує комп’ютер за допомогою GPS. Інтернет змусив музичну і куноіндустрію переглянути свої моделі монетизації, і ті вже більше десяти років не можуть оговтатись. Немає жодного сумніву, що юридичні послуги в тому вигляді, в якому ми звикли до них, кардинально зміняться.

Інтернет зробив нашу професію настільки доступною, що за допомогою загальних знань і Гугла можна виконувати юридичну роботу. Розвиваються і системи предиктивного аналізу. В описі Symantec Clearwell eDiscovery так і зазначено, що «за допомогою нашого продукту клієнти зменшили витрати на вичитку документів юристами на 80 %».

Є така думка, що «Software is eating the world». Не переказуватиму слова автора цієї думки, інвестора з Кремнієвої долини Марка Андрессена, бо його аналітику не важко знайти. Головна ідея полягає в тому, що кожні два роки потужність процесорів збільшується вдвічі. Разом із розвитком технологій штучного інтелекту вже 2025 року ми можемо отримати комп’ютер потужністю з людський мозок.

 

Ложка меду

Не зрозуміло, як так сталося і чому, але Україна конкурує в світі своїми програмістами. Нехай наш ІТ-ринок усе ще не можна порівняти з тим самим американським ринком чайових, усе ж він як мінімум втричі більший за ринок юридичних послуг (за різними підрахунками ІТ-ринок складає від трьох до п’яти мільярдів доларів США).

Чому б на стику ІТ та юриспруденції не народитися новій індуст­рії?

Я часто чув в останні місяці від партнерів українських юридичних компаній, що «ми біднішаємо, проектів менше, ефективна погодинна ставка все зменшується і зменшується». Та за таким песимізмом компанії не звертають уваги на величезний потенціал ринку, який знаходиться трішки нижче від преміум-сегмента.

Зараз тільки юристи-чаклуни можуть продати клієнту колективний договір на погодинній ставці. Нескладну юридичну роботу продавати стало дуже непросто. Адже є Гугл.

Орієнтація на масовий ринок стане тенденцією найближчих років. Саме на цей ринок працюють найбільш популярні юридичні стартапи Силіконової долини.

 

Юридичні маркетплейси

Інформаційні технології породжують нові економічні моделі. За декілька тижнів до оголошення Грецією дефолту хтось створив на сервісі мікрокредитування Indiegogo проект «Допомогти Греції виплатити зовнішні кредити». Необхідну суму в 1,6 мільярда євро зібрати і близько не вдалося, але за декілька днів надійшло майже 2 мільйони євро. Це не інвестиції фондів, держав і відомих філантропів, це звичайні ­громадяни Євросоюзу перераховували по 10, 25, 160, 5 000 євро. Усього в кампанії взяли участь близько 110 тисяч людей.

Це — показовий, але не найуспішніший приклад роботи майданчиків на кшталт Indoegogo, Kickstarter. Відеогра Star Citizen зіб­рала вже 110 мільйонів доларів, а смарт-годинник Pebble time — 20 мільйонів.

Утім, маси є не лише потужним інвестором. Інформаційні технології внесли сумніви в усталене уявлення, начебто якісно роботу може зробити лише компанія. Мільйонні контракти на фріланс біржі UpWork (створена шляхом об’єднання бірж oDesk і Elance) виконують фрілансерси. Аналогічного за обсягами майданчика для юридичних послуг поки немає, але це не привід нам спати спокійно. В Україні вже є ресурс Freelawyer.ua, де можна знайти собі юриста для ведення судового процесу за 1 500 гривень чи для консультації за 250 або 500 грн. Це — смішні гонорари для будь-якої компанії з ТОП-50.

Загалом юридичний консалтинг мало чим відрізняється від послуг з програмування. Коли сервіси oDesk та Elance тільки з’явилися, замовлення на них не були великими. Та ці сервіси пропонували зручний механізм контролю за якістю роботи, внутрішній арбітражний суд. Тому розмір середнього чека зростав і доріс до того, що більшість українських ауторсингових компаній отримують клієнтів саме з фріланс бірж.

На юридичний ринок чекатиме те саме, залишилося тільки відповісти для себе на запитання: чи готові будуть юридичні фірми конкурувати з юристами-фрілансерами? Як мінімум, поява юридичного аналогу UpWork викине з ринку дорогих і неякісних консультантів. У найгіршому випадку клієнти обиратимуть сервіс провайдера не лише серед юридичних компаній, а й серед ad-hoc команд фрілансерів.

 

Contract as a service

Контракт — це набір алгоритмів. З цією думкою важко погодитися тим, хто вважає юридичну професію мистецтвом, а контракти — витворами мистецтва.

Якщо бути до кінця відвертими із самими собою, контракти містять стандартизовані умови, які ми прос­то виставляємо в різному порядку і підлаштовуємо під ситуацію. Наприклад, хто щоразу заново виписує умови про форс-мажор?

Ідея продавати шаблони конт­рактів уже геть не нова, але вона так і не була ніким ефективно реалізована в Україні. Проект Clerky пропонує укладати угоди прямо всередині системи. Наприклад, вам необхідно залучити кошти від декількох інвесторів. Ви купуєте за 300—500 євро відповідний пакет контрактів у Clerky, вносите деталі угоди (суму, строк, частку в капіталі тощо) і запрошуєте інвесторів підписати угоди. Інвестори отримують запрошення, реєструються і отримують електронний підпис.

Звичайно, що українське законодавство поки що мало пристосоване до подібних проектів. Але як тільки це стане можливим, український проект SmartDoc і подібні йому можуть зробити дуже успішні півоти.

 

Усі там будемо

Про юридичні фірми 90-х, про їхні підходи і цінності ми зазвичай говоримо з посмішкою. Компанії, які є лідерами сьогодні, вже за п’ять-сім років чекатиме те саме: інформаційні технології і нові економічні моделі неодмінно струсонуть ринок юридичних послуг.

Уже зараз юридичні компанії тестують нові підходи і нові сегменти ринку. Не самостійно, звичайно ж, а створюючи суб-бренди. У найближчий рік ми побачимо пару-трійку мультибрендових компаній: головний бренд обслуговуватиме преміум-сегмент, а інші бренди позиціонуватимуться в більш дешевих і менш вибагливих сегментах.

А ще нас чекає інша цікава тенденція: більш консервативні юридичні компанії створюватимуть «внутрішні стартапи», а агресивніші компанії інвестуватимуть в українські та іноземні проекти на стику юриспруденції і технологій.

 

Оптимізація та економія

Костянтин ЛАПЧЕВСЬКИЙ,
Maitreya, CEO

Онлайн-сервіси суттєво дешевші, швидші та надійніші, однак, здатні вирішувати лише дуже специфічні завдання, для яких були створені. Користувач має спочатку знайти онлайн-сервіс, що відповідає його потребам (чи зрозуміти, що його не існує), а без чіткого усвідомлення, що саме шукати (читати: досвіду в юриспруденції), це може бути суттєвою перепоною, не кажучи вже про коректне формулювання самих потреб.

Населення України користується Інтернетом — загалом цього достатньо, аби тенденція прижилася. Масштаби та час залежать від того, відкриє Міністерство юстиції в належній формі (API) свої реєстри чи ні.

З популярних за кордоном сервісів я б відзначив Record and Timestamp Documents (Blockchain Apparatus) — він дозволяє завірити документ за допомогою технології blockchain, що робить його надійнішим і швидшим за будь-якого нотаріуса. Варто зазначити, що мається на увазі саме завдання завірення існування документа з деяким конкретним вмістом, про перевірку вмісту не йдеться. У США використовується реалізація технології у вигляді bitcoin, що для України може бути проблематичним, однак, ніщо не заважає виконати аналогічну реалізацію на основі, наприклад, електронно-цифрових підписів ДФС.

На мою думку, серед сервісів, що протиставляються професійним юристам, першими переможуть ті, що спрямовані на малий/середній бізнес як закономірний етап оптимізації витрат. Мається на увазі щонайменше робота з оподаткуванням та весь спектр роботи з інтелектуальною власністю (після відкриття ДСІВ API до своїх реєстрів). Виходячи з цього, деяким юрфірмам було б за доцільне самостійно розпочинати розробку подібних сервісів уже тепер, щодо інших юрфірм, існуванню яких нічого особ­ливо не загрожує, постає питання економічної доцільності, оскільки утримувати власний відділ розробки чи винаймати команду доволі дорого, часом дорожче, ніж викупити готовий проект.

Що стосується автоматизації процесів у фірмах, то, на мою думку, автоматизувати представлення інтересів сторін у судових засіданнях та під час перемовин буде складно, а от інші сфери діяльності цілком можливо. Наша компанія займається автоматизацією роботи з окремими документами, зокрема автоматичне знаходження посилань на закони у тексті та перетворення їх на активні з можливістю прочитати зміст статті/частини в один клік усередині тестового редактора. Виявилося, що лише на автоматизації цієї дії, залежно від документа, можна зберігати до 20 % часу, бо інакше юристи відволікаються, коли переходять між «вікнами» та шукають очима в масиві інформації те, що їм потрібно.

 


Комодитизація: Rocket Lawyer vs. LegalZoom

Річард Заскінд, футуролог юрис­пруденції, говорить, що юридичні компанії найближчим часом припинять шити костюми на замовлення і візьмуться за масс-маркет. Rocket Lawyers і Legal Zoom — це два конкуренти, які продають шаблони юридичних документів. Legal Zoom пропонують будь-який документ за 14,95 дол. або безлімітний доступ за 7,99 дол. США на місяць. У Rocket Lawyer модель монетизації трішки інша: будь-яку форму документа можна купити за 59,95 дол. або отримати безлімітний доступ за 39,95 дол. США на місяць. Річна підписка коштуватиме від 399 до 499 дол. США.

На стадії А та Б інвестори вклали в LegalZoom 266 млн дол. США, наразі акції торгуються на Нью-Йоркській біржі. Rocket Lawyer залучили на порядок менше інвестицій, всього 46 млн; серед акціонерів є LexisNexis та Morgan Stanley.

За сумами інвестицій можна уявити приблизні витрати на маркетинг і розробку продукту. Не схоже, щоб якась із українських юридичних компаній могла дозволити собі такі інвестиції. А от вкласти 1-2 мільйони, щоб зробити копікат для ринку пост-СНД, — загалом підйомне завдання.

 


Звідки чекати стартапи

Аби першими дізнатись, де саме треба шукати юридичні інновації, необхідно спостерігати за тенденціями розвитку інформаційних технологій. Швидше за все, інновації найближчим часом варто чекати від:

  • Big data: навіщо наймати юридичну компанію для того, аби обрати зручну юрисдикцію для холдингової компанії, якщо за заданими параметрами варіанти юрисдикцій зробить якийсь онлайн-сервіс?
  • Штучний інтелект: як тільки бази rada.gov.ua і court.gov.ua зможуть розмовляти людською мовою, юристи взагалі можуть стати непотрібними. Skype от-от запустить онлайн-перекад розмов будь-якою мовою; Інтернет-боти вже здатні підтримувати розмову на рівні тінейджера. Тому юридичні фірми незабаром конкуруватимуть не розумними юристами, а технологіями обробки великих масивів даних.

 

Колосальний потенціал

Руслан ЯРЕМЕНКО,

керуючий партнер Airvice Consulting

Наразі отримати юридичну консультацію онлайн можна на великій кількості веб-сервісів. На них ви можете безоплатно отримати відповіді на прості запитання та завантажити стандартні шаблони юридичних документів, автоматично заповнені вашими реквізитами.

Багато таких сервісів є і в Україні, і за її межами. Зазвичай, ці онлайн-сервіси самі не надають консультації чи інші юридичні послуги. Вони мають договори підряду/партнерства з юридичними компаніями або є онлайн-майданчиком для юристів-фрілансерів. Такі сервіси — це не що інше, як ще один сучасний канал продажу юридичних послуг. Раніше юристи надсилали комерційні пропозиції поштою або факсом, а тепер через соціальні мережі просувають онлайн-майданчики зі своїми послугами. Але, так чи інакше, за цими онлайн-сервісами стоять звичайні люди — професійні юристи, які і надають ці послуги.

Інша річ, коли юридична консультація генерується ботом. В юридичній галузі донедавна боти майже не використовувалися. Послуги юристів недешеві, а втратити клієнта через неякісну роботу бота ніхто не хоче. Але прогрес не стоїть на місці, такі компанії-гіганти, як Google, Microsoft, Apple, Facebook, Tesla, вже вклали мільярди доларів у технології штучного інтелекту і збавляти темпи інвестування, схоже, не планують. Результати не забарилися. Наразі маємо багато стартапів, що ставлять собі за мету частково замінити виконання інтелектуальних завдань програмою. І маємо результати: бот-юрист, написаний британцем, допоміг майже 86 тисячам людей скласти позовні заяви для оскарження штрафу за паркування; бот-рекрутер, написаний українцями з OneBox, допомагає наймати та звільняти співробітників; бот-оператор кол-центру допомагає Repka.UA з обробкою вхідних дзвінків. І кількість таких бот-автоматизацій буде тільки збільшуватися, оскільки така автоматизація надаватиме компаніям суттєві конкурентні переваги. Бот-автоматизація забере на себе багато рутинних операцій: обробка вхідних викликів, створення комерційних пропозицій, формування простих консультацій та шаблонів складних, голосовий облік часу, підготовку та пересилку клієнтам рахунків та специфікацій, взаємодія з соціальними мережами, підбір персоналу, замовлення води та кави в офіс, замовлення інших витратних матеріалів тощо. Онлайн-сервіси змінять роботу компаній на краще, позбавивши їх співробітників рутини та звільнивши їх час для більш інтелектуальної та творчої діяльності, що підвищить якість обслуговування клієнтів.

Потенціал таких рішень для юридичного бізнесу прос­то колосальний. Згадайте, скільки одноманітних, але необхідних операцій робить ваш бізнес для обслуговування клієнта. А тепер уявіть, що вони автоматизовані такими «інтелектуальними» ботами. Як це вплине на собівартість ваших послуг, на швидкість виконання завдань, на кількість оброблених замовлень на одного спеціаліста, на успішність вашого бізнесу?

І не треба думати, що все це просто фантазії. Бо процес уже пішов. І Microsoft, і Facebook, і месенджер Telegram уже анонсували платформи для створення таких «інтелектуальних» ботів. І інші не забаряться. Тому вихід у світ таких рішень — це лише питання часу. Зрозуміло, що спочатку будуть реалізовані доволі прості функції, які дозволять автоматизувати підготовку декількох типів простих юридичних консультацій для пересічних громадян. Та оскільки це будуть онлайн-сервіси вони будуть орієнтовані на весь світ і завдяки цьому буде неважливо, в якій країні вони будуть реалізовані програмістами, — до українського споживача цей сервіс надійде майже одразу, оскільки бізнес-процеси в юридичній галузі в різних країнах схожі і навряд чи буде потрібна якась окрема адаптація під українські реалії. Для хмарних онлайн-сервісів немає кордонів.

Після апокаліпсису

Андрій ТРЕМБІЧ,

юрист ЮФ «Грамацький і Партнери»

Думка про те, що певні юристи виконують настільки рутинну одноманітну роботу, що незабаром їх замінить нескладна комп’ютерна програма, не оригінальна. Важко не помітити, що про те, що комп’ютери незабаром усіх нас замінять (а потім і поневолять), зазвичай пишуть фахівці, глибоко розчаровані у колегах-юристах і не менш глибоко зачаровані штучним інтелектом.

Одним із таких розчарованих ентузіастів діджитал-руху на юридичному ринку є скандально відомий британський юрист Річард Сасскінд, автор двох бестселерів: «Чи є у юристів майбутнє?» (спойлер: немає) і «Юристи майбутнього» (спойлер: те саме). Він уже кілька років наполегливо доводить юридичній спільноті, що право та юридична практика зазнають у найближчі роки величезних змін, тому нам з вами незабаром належить, мовляв, злізти зі своїх яхт і пройти змістовну перекваліфікацію.

По-перше, складається стійке враження, що постапокаліптичний світ, який малює для юридичних фахівців у своїх роботах Сасскінд, в Україні наче давно та непомітно настав. Хоча і роботи до нас не дійшли, як і багато хто з нас не дійшов до яхт. Грубо кажучи, Сасскінд лякає британських юристів тим, що їм незабаром доведеться працювати, як юристам українським. І це одна з причин, чому саме уберизація нам нестрашна: вона боїться український ринок ще більше, ніж ми здатні боятися її.

Судіть самі. Найстрашніше, на що нам нібито треба очікувати, — це те, що «в результаті появи нових інформаційних технологій та розвитку Інтернету юристи незабаром зіткнуться з тим, що їхні послуги перетворяться на товар, розділений на окремі продуктові категорії, і купуватимуться клієнтами у тих постачальників, які забезпечать їх найменшу вартість. Замовникам потрібні будуть не пакети послуг, а окремі продукти, які можна буде вибирати, як в інтернет-магазині». Інформаційні технології і комодитизація права (те, що зараз стали називати неблагозвучним словом «уберизація») позбавлять багатьох юристів їх традиційної посередницької функції, і нам доведеться шукати нові способи заробляти на життя.

Але чи не цим займається український юридичний бізнес упродовж останніх семи років? Сьогодні в Україні клієнт може придбати юридичний сервіс гідного рівня практично за будь-якою ціною, часто цю ціну ще й називаючи. Український юрист уже багато років шукає нові способи заробляти на життя. «У майбутньому люди, перед якими поставатимуть юридичні проблеми, покладатимуться на Інтернет як на основне джерело інформації. Вони шукатимуть відкриту інформацію про юридичні ризики», — вважає Сасскінд. Теж мені новина: у нас велика частина потенційних клієнтів покладаються не на юристів, а на Google як на основне джерело інформації.

По-друге, потрібно розрізняти власне комодитизацію (знеособлення) юридичних послуг з їх наданням комп’ютерною програмою. Провісники юридичного апокаліпсису прорікають, що спочатку така програма підбиратиме клієнтам найдешевшого юридичного радника (серед конкурентів з одноманітно високою якістю), а потім і зовсім підмінить собою цього радника, ставши експертною юридичною базою. Але в усіх цих міркуваннях наразі криється одна велика проблема, а саме: на сьогодні немає жодних передумов до створення повноцінної експертної юридичної бази, тим більше — універсальної, яка змогла б худо-бідно замінити експертизу юридичної фірми, не кажучи вже про щось більше.

Коли ентузіасти-першопрохідці говорять про досягнення штучного інтелекту в царині юриспруденції, то найяскравішими прикладами та вінцем цієї еволюції досі наводяться сервіси, що за своєю природою не складніші за калькулятор, — на кшталт клієнтського розділу на корпоративному сайті чи то програми документообігу й обробки тексту (eLawyering, Virtual Law Office тощо). І навіть це друге покоління новітніх моделей юридичного бізнесу, що тільки набуває поширення зараз, не виходить за межі відносин «людина — людина» («клієнт — юрист»). Логічно передбачити, що третім поколінням повинні стати моделі «клієнт — комп’ютер», а саме — експертні юридичні бази, побудовані на предиктивному кодуванні (Quantitative Legal Prediction) і логічних алгоритмів штучного інтелекту. Але їх немає і в найближчі десятиліття в українській, принаймні правовій, системі не буде.

По-третє, навіть уберизація (комодитизація, конвейєризація) як така, без експертних баз, загрожує лише великому юридичному ринку зі сталою й розвиненою інфраструктурою (значний платоспроможний попит і розгалужена пропозиція, високі професійні стандарти якості та інструменти корпоративного контролю, істотна частка рутинно-протокольних процедур, логічна передбачуваність юридичних алгоритмів, історична культура споживання юридичних послуг тощо).

За великим рахунком, про певну уберизацію можна (до відомої міри умовно) говорити винятково в контексті англо-американської юриспруденції та відповідної правової культури з усіма її особливостями побудови правового судження, величезним ринком юридичних послуг, віковими традиціями та стандартами.