Колонка редактора: Якраз тому

В ідеальному світі я була б бібліотекарем. І не тому, що з книгами набагато легше порозумітися, аніж з людьми. І не тому, що книги це дешевий спосіб мандрувати в інші країни, ба навіть світи (за умови багатої уяви, звісно). І не тому, що той книжковий стелаж виявився чи не найкращим подарунком за все моє життя. І не тому, що книгозалежність, мабуть, найкраща залежність з усіх існуючих. І не тому, що час минає, а в світі ще стільки непрочитаних книг, що у нас немає часу на погано написані. І не тому, що читати Діккенса чи Достоєвського, прости господи, з телефону, це серйозний гріх. І не тому, що для тих, хто не повертає позичені книги або загинає у позичених книгах сторінки, передбачене окреме коло пекла. І не тому, що книги пахнуть по-особливому: нові фарбою, друкарнею і передчуттям, а старі, пожовклі від часу, — історією. І не тому, що…

Та кого я обманюю? Якраз тому.

Тож читаймо «УЮ» і будьмо певні — слова мають вагу.

 

 

Христина ПОШЕЛЮЖНА,

редактор розділу «Спочатку»