Проблема: Письмове завдання

Одним із найпоширеніших видів судової експертизи сьогодні є почеркознавча, але щоб її результати розглядатися як доказ у суді, потрібно дотримуватися певних вимог

У сучасному світі з розвитком науки, появою нових матеріалів і технологій, зміною соціальних умов життя суспільства з’являються нові галузі, що потребують дослідження судової експертизи. Будь-яка фізична чи юридична особа може замовити проведення експертизи. Але частіше за експертизою звертаються слідчі правоохоронних органів, прокуратура, суди, митниця, виконавчі органи та служби для вирішення питань, які потребують знань та досвіду експертів з різних питань.

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Вона має особливий статус та відрізняється від інших експертиз, які широко застосовуються у повсякденному житті в багатьох сферах діяльності людини.

Одним із найбільш поширених видів експертиз є судово-почеркознавча експертиза, об’єктом дослідження якої є рукописні тексти, їхні частини, підписи, цифрове письмо, що відображають індивідуальні ознаки почерку, який формується за рахунок характерної для індивідуму системи рухів у процесі виконання графічних знаків та основ­ним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Вона призначається як у процесі розслідування та криміналістичному провадженні, так і при розгляді цивільних, господарських, адміністративних справ, справ про контрабанду та порушення митних правил тощо у випадку, коли виникає необхідність встановити виконавця того чи іншого документа. Предмет почеркознавчої експертизи складають факти та обставини, які експерти встановлюють на основі спеціальних знань у галузі судового почеркознавства, що структурно входять у криміналістичну техніку.

Підпис тут

Об’єктами судово-почеркознав­чої експертизи є рукописні тексти, змістова сторона яких зафіксована за допомогою буквених або цифрових позначень; підписи особи у вигляді букв умовних писемних знаків та має призначенням засвідчити особу; короткі записи рукописного тексту, змістова сторона якого зафіксована за допомогою одного-трьох слів чи однієї-семи цифрових позначок. Судово-почеркознавча експертиза вирішує і деякі неідентифікаційні завдання: встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані ­виконавця, навмисне зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи тощо.

За допомогою графічної експертизи підписів нині можна вирішити багато питань: виконаний підпис однією і тією ж особою чи різними; підпис навмисно змінений чи виконаний він особою у незвичному для особи фізичному чи емоційному стані; чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками написання спеціальними шрифтами тощо. Підпис є матеріалом, в якому відбиваються ознаки почерку, тому при проведенні експертизи використовується розроб­лена класифікація ідентифікаційних ознак почерку. Виробленість та будова почерку певним чином впливають на формування підпису. При вироб­леному почерку підпис формується швидше, а у тих, хто має спрощений або простий почерк, відповідно і підпис більш спрощений. Незважаючи на те, що у цьому випадку, як правило, для дослідження міститься мало графічного матеріалу, названість ідентифікаційних ознак та деякі інші властивості дають змогу провести ідентифікацію особистості.

Проведення почеркознавчої експертизи базується на тому, що, маючи певну кількість достовірної, перевіреної та вивченої інформації стосовно виду почерку (наприклад, ким був виконаний підпис — особою чоловічої чи жіночої статі), експерт може встановити, був рукописний текст або підпис сфальсифікований чи він є дійсним. Підписом особи завіряються важливі документи (заповіти, довіреності, різні акти), підпис ставиться при укладенні договорів, при підтвердженні банківських рахунків тощо. Часто цей підпис буває нескладним, таким, який легко можна підробити. Оскільки підпис — це лише розчерк пера, то проблема підробки підпису, яка існує вже давно, на жаль, залишаєся і сьогодні проб­лемою не тільки в Україні, але й в інших країнах світу. Тому в повсякденному житті постійно виникає необхідність звернення до експертних органів та окремих експертів стосовно підтвердження дійсності підпису особи.

Почерк закону

В Україні судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (у редакції від 17 травня 2012 року № 4711-VI), а також судові експерти, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною 4 статті 7 цього Закону, інші фахівці з відповідних галузей знань. Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На основі положень Закону України «Про судову експертизу» Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України, іншими міністерствами та відомствами прийнято низку нормативно-правових актів, які розвивають та деталізують його положення. З прийняттям протягом останніх двох років змін та доповень до кодексів України (Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України), деяких законодавчих та підзаконних нормативних актів України сформувалася відповідна правова база, що регулює питання організації та проведення судових експертиз, зокрема і судово-почеркознавчої експертизи.

Зокрема, наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (в редакції від 26 грудня 2012 року № 1950/5) було затверджено Інструкцію «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень». Згідно з положеннями зазначеної Інструкції судово-почеркознавча експертиза передбачає надання експерту оригіналів документів, на яких має бути наявним підпис, що має бути дослідженим (вільні зразки) та вільно-умовні зразки.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов’язані з їхніми обставинами; а умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов’язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не у зв’язку з її обставинами. Чим коротший ­досліджуваний текст (запис), тим ­більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються за можливості не менш ніж на 15 документах. У процесі проведення почеркознавчої експертизи експертом відбираються також експериментальні зразки почерку особи, а саме такі, що виконані за завданням суду, який призначив експертизу у зв’язку з призначенням цієї експертизи.

У разі неможливості пред’явлення зазначених зразків (смерть виконавця, від’їзд тощо) як зразки потрібно надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої порушується питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта, паспорт, різні посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Вільні зразки, наскільки це можливо, мають відповідати об’єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням. Якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та ­експериментальні зразки почерку і підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менш ніж на 10—15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи.

У разі виконання рукописного тексту особою похилого віку потрібно надати відомості про рік її народження і стан здоров’я на момент можливого виконання об’єкта почерку, що досліджується. У разі неможливості пред’явлення зазначених зразків (смерть виконавця, від’їзд тощо) як зразки потрібно надавати документи чи будь-які папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно були виконані особою, щодо якої порушується питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта, паспорт, різні посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо). Вільні зразки, що викликають сумнів в їхній дійсності, експертиза не повинна приймати для дослідження, оскільки це може призвести до судової помилки, а результатом можуть стати негативні наслідки.

Варто мати на увазі, що сучасна комп’ютерна техніка сьогодні здатна підробити копію будь-якого документа, тому за копією об’єкта, що досліджується, повністю встановити факт дійсності підпису неможливо. Тому експертизу копій документів потрібно жорстко обмежити та допускати лише у тому випадку, якщо оригінал підпису не може бути наданий для експертизи (відсутність особи, тяжка хвороба або смерть особи). Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи, спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов’язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

Час робити висновки

Результати роботи експерта із проведення почеркознавчої експертизи відображаються у письмовому висновку експерта, який є офіційним документом, що має значення для справи та служить одним із доказів для суду для прийняття того чи іншого рішення в справі. Як свідчить судова практика, основною формою використання спеціальних знань була і залишається експертиза. Це підтверджується, зокрема, і статтею 143 Цивільного процесуального кодексу України, в якій вказано, що для з’ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу.

Підготовка матеріалів, призначення та проведення судової експертизи здійснюється з дотриманням спеціального процесуального регламенту, що визначає нарівні з відповідною процедурою також права та обов’язки експерта як суб’єкта, який відповідає за проведення ­експертизи, а також інших учасників судового процесу.

Як зазначалося вище, при розгляді цивільних справ суди нерідко використовують спеціальні знання у різних формах. При цьому основ­ною формою їхнього використання є експертиза, що передбачена і Цивільним процесуальним кодексом України. Для здійснення експертизи експерту необхідно вчинити певні процесуальні дії, які знайшли своє закріплення у відомчих інструкціях і положеннях. Експертиза призначається у випадках, коли для встановлення обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. Підсумком судової експертизи є висновок експерта, який закон відносить до одного із самостійних судових доказів. Висновок експерта має певну структуру. У ньому відбиваються: виявлені в ході дослідження факти спеціальної природи об’єкта (дослідження рукописного тексту чи підпису); застосована експертом методика дослідження; наукові положення, що пояснюють суть встановлених експертом фактів; висновки.

Висновок експерта, безумовно, відіграє роль у судовому рішенні, якщо докази висновку експерта чіткі, обґрунтовані, прийняті на основі застосування правильної методики дослідження та якщо він прийнятий як такий судом. Висновок експерта повинен містити докладний опис проведеного дослідження, зроблені в результаті його висновки експерта та відповіді на поставлені судом питання. У випадку якщо експерт при проведенні експертизи встановить, що в ході дослідження об’єкта є обставини чи факти, що мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити відповідні висновки про ці обставини чи факти у свій вис­новок про результати експертизи.

Експерта або експертів призначає суд. Експерт як суб’єкт процесу, який сприяє здійсненню правосуддя, за своїм процесуальним статусом не вправі давати чи зумовлювати правову оцінку виявлених ним обставин. Безумовно, експерт дає професійну оцінку встановлених ним у ході спеціального дослідження об’єкта дослідження, але така оцінка є результатом застосування спеціальних знань, в яких експерт є фахівцем, юридичними ж категоріями він не повинен оперувати.

Особливість дослідження виснов­ку експерта, порівняно із способами дослідження інших доказів у справі, полягає в такому: наприклад, неявка в судове засідання позивача, відповідача, третьої особи або свідка робить, як правило, неможливим дослідження їхніх пояснень або свідчень. Специфіка пояснень сторін (третіх осіб) та показань свідків полягає в тому, що вони як докази остаточно формуються лише в судовому засіданні, оскільки відтворення сторонами або свідками відомих їм відомостей та фактів в суді є завершальним етапом процесу формування доказів.

Виклад же висновків експерта в його письмовому висновку завершує процес формування висновку експерта як доказу. Отже, висновок експерта, як правило, формується до дослідження його судом, тоді як пояснення сторін (третіх осіб) і показання свідків остаточно формуються як докази під час їх дослідження судом, у ході судового розгляду справи. Проте це зовсім не виключає ініціативи сторін, що беруть участь у справі, чи їхніх представників, інших зацікавлених осіб, заявляти клопотання перед судом про призначення додаткової чи пов­торної експертизи за наявності підстав чи порушень з боку експерта в ході проведення досліджень, чи недотримання останнім процедури дослідження, передбаченого нормативними документами.

Розглянута відмінність обумовлює те, що висновок експерта може бути предметом оскарження його будь-якою із сторін та дослідження його судом до винесення рішення в справі. Варто зазначити, що у цьому випадку письмовий висновок експерта не стає доказом, і цей письмовий висновок експерта має бути уточнено або доповнена шляхом призначення додаткової чи повторної експертизи.

Таким чином, письмовий висновок експерта як джерело доказу в суді може розглядатися таким тільки в тому випадку, коли воно отримане з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі й цивільно-процесуального закону. За дотримання законності під час проведення судової експертизи відповідальний як експерт, який проводив дослідження, так і суд, який призначив її.