Банківське право: Звести рахунки

Сьогоднішня практика отримання ліцензій на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків не відповідає взятому державою курсу на дерегуляцію бізнесу

Ліцензування як форма державного регулювання господарської діяльності є одним із ключових показників, за якими визначається легкість ведення бізнесу в державі. Для України, яка в рейтингу Doing Business-2015 посідає скромне 96 місце із 189 країн, питання спрощення порядку допуску інвесторів на український ринок є вкрай актуальним. Наявна в Україні необґрунтовано велика кількість бюрократичних та довготривалих дозвільних процедур стримує розвиток реального бізнесу, оскільки відштовхує потенційних інвесторів, які не готові чекати місяцями (а то й роками), щоб отримати дозвіл на здійснення господарської діяльності в нашій державі.

Наявні протилежності

Черговою спробою розв’язати окреслену проблему став новий Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Закон про ліцензування), який набув чинності 28 червня 2015 року. Закон про ліцензування передбачає суттєве скорочення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, скорочення строків видачі ліцензій, а також, що найголовніше, посилення відповідальності посадових осіб органу ліцензування за затягування строків видачі ліцензії.

Однак станом на сьогодні практика застосування норм зазначеного Закону щодо ліцензування окремих видів фінансових послуг у різних регуляторів склалася по-різному.

Практика нашої компанії у сфері створення бізнесу на фінансових ринках та, зокрема, отримання ліцензій на здійснення страхування, кредитування за рахунок залучених коштів та інших ліцензій, які видаються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, показує, що Нацкомфінпослуг прий­няла нові правила ліцензування. Як результат регулятор намагається дотримуватися 10-денного строку прий­няття рішення про видачу відповідної ліцензії, як того вимагає частина 8 статті 13 Закону про ліцензування (а не продовжує приймати такі рішення протягом 30 календарних днів, як це передбачено частиною 1 статті 36 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Варто зазначити, що про свій намір виконувати вимоги нового Закону про ліцензування Нацкомфінпослуг повідомила учасників ринків фінансових послуг ще 29 травня 2015 року в розміщеному на власному офіційному сайті інформаційному листі.

У свою чергу, практика отримання ліцензій на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, видача яких належить до пов­новажень іншого регулятора — Національного банку України (НБУ), є кардинально протилежною.

Зокрема, НБУ не застосовує правила щодо 10-денного строку прий­няття рішення про видачу ліцензії на переказ коштів, обґрунтовуючи свою позицію тим, що передбачений Законом про ліцензування порядок видачі ліцензій (у тому числі, й у частині обов’язку прийняття рішення про видачу ліцензій протягом 10 робочих днів) на нього не поширюється з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Закону про ліцензування, державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на визначенні Кабінетом Міністрів України (КМУ) органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно зі статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган видає ліцензії. При цьому повноваження НБУ щодо видачі ліцензії на переказ коштів закріплено на законодавчому рівні, а саме — в пункті 27 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» і Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а не в актах КМУ. Таким чином, з огляду на те, що Законом про ліцензування жодних змін у вказані закони внесено не було, НБУ робить висновок про те, що Закон про ліцензування на них не поширюється та, відповідно, продовжує приймати рішення про видачу ліцензії на переказ коштів протягом двох місяців, як це передбачено пос­тановою правління НБУ № 57 від 26 лютого 2013 року.

Іншими словами, НБУ керується спеціальним Законом України «Про Національний банк України», а оскільки до цього Закону змін внесено не було, тому в процедурі ліцензування нічого й не змінилося. Однак чи відповідає зазначена позиція регулятора законодавству?

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону про ліцензування передбачено, що видом господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, є надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), до яких, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових пос­луг», відноситься й переказ коштів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про ліцензування, цей Закон визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та, що важливо, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування.

Таким чином, Закон про ліцензування встановлює єдиний порядок ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі й переказу коштів. Причому в пункті 2 частини 1 статті 7 Закону про ліцензування не вказано, що ліцензування фінансових послуг здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових пос­луг» (де передбачений інший строк видачі відповідних ліцензій, а саме — 30 календарних днів) чи інших законів, що свідчить про те, що ліцензування фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) здійснюється винятково в порядку та строки, передбачені Законом про ліцензування.

Змістити акценти

Варто також наголосити на тому, що надання послуг з переказу коштів не належить до банківської діяльності, на яку Закон про ліцензування не поширюється в силу наявності такого винятку в пункті 1 частини 2 статті 2 Закону про ліцензування. Адже відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є лише: 1) залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; 2) відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Як бачимо, переказ коштів у цьому переліку відсутній.

Таким чином, з урахуванням зазначеного рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансової послуги переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків повинно прийматися протягом 10 робочих днів з дня отримання органом ліцензування відповідної заяви.

На сьогодні склалася ситуація, за якої всупереч взятому нашою державою курсу на дерегуляцію бізнесу цілий сегмент ринку, представлений підвідомчими НБУ фінансовими установами, залишається за межами такої дерегуляції, оскільки ліцензуються за старими правилами. Причому процес отримання ліцензії на переказ коштів, з урахуванням наявності в НБУ права повертати пакет документів на доопрацювання необмежену кількість разів, може затягуватися на півроку, а то й на рік, що обертається для потенційних інвесторів втратою часу та матеріальних ресурсів.

Усунення на законодавчому рівні наявної правової невизначеності щодо строків ліцензування фінансових послуг є необхідним кроком для підвищення інвестиційної привабливості фінансового сектора України. При цьому, як свідчить дос­від провідних європейських країн, регуляторам варто змістити акценти з політики обмеження допуску на ринок нових гравців, а саме — на підвищення ефективності механізмів контролю за фінансовими установами в їхній діяльності.