Є питання: Комунальні рифи

Належність та достатність доказів отримання послуг кінцевим споживачем є ключовим у спорах з постачальниками комунальних послуг

Останнім часом судові спори між споживачами та постачальниками комунальних послуг стають дедалі більш актуальними. Це спричинено насамперед тривалою нестабільною економічною ситуацією та стрімким підвищенням тарифів. Як наслідок, заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг також збільшується.

 

Системне відключення

Аналіз існуючої судової практики свідчить про те, що суди практично завжди приймають сторону постачальника та задовольняють позовні вимоги. Мотивуючи прийняте рішення, суди доходять висновку, що факт існування між сторонами договірних відносин та відсутності скарг щодо ненадання послуг свідчить про фактичне надання споживачеві таких послуг та, як наслідок, є підставою для стягнення сформованого боргу.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями та споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон).

Відповідно до статті 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. При цьому житлово-комунальні пос­луги надаються споживачу безперебійно.

Частиною 3 статті 20 Закону виз­начено перелік прав та обов’язків споживача, зокрема споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У разі ненадання або надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг, зниження їхньої якості в порядку, визначеному договором або законодавством, споживач має право на несплату вартості цих послуг або на зменшення розміру плати за надані послуги.

Проте наразі практика показує, що в більшості випадків суди не ­досліджують питання фактичного надання комунальних послуг. Більше того, саме на споживача суди покладають обов’язок довести факт не­отримання таких послуг, що призводить до винесення необґрунтованих й протиправний рішень, що є неприпустимим.

Так, досить часто споживачі стикаються з випадками, коли, маючи діючий договір про надання послуг з централізованого опалення, вони змушені доводити, що передбачені договором послуги їм не надавалися, наприклад у зв’язку з аварійним відключенням внутрішньобудинкової системи будинку від централізованої системи теплопостачання.

Проте наявність у споживача документа, що підтверджує факт такого відключення (складений обслуговуючим ЖЕКом акт, довідка тощо), як правило, не розв’язує проблему. При розгляді цієї категорії справ суди дотримуються позиції, що позаяк у відповідному будинку немає лічильника на теплопостачання, то належним і достатнім доказом надання постачальником послуг та отримання таких послуг споживачем є табуляграма. При цьому суди роблять посилання на Правила надання пос­луг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, якими визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення — з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об’єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Підтвердженням постачання комунальних послуг з теплопостачання є табуляграми (розрахункові картки та розшифровки рахунків) постачальника, тобто щомісячні зведені дані про обсяги «фактичного» споживання теплової енергії об’єктом замовника.

Натомість наявний у споживача доказ відключення будинку від теплопостачання суди не беруть до уваги, посилаючись на те, що такий документ (акт) складено не постачальником, а ЖЕКом, про наявність такого акта постачальник не був поінформований, а відключення здійснене без дотримання визначеного законодавством порядку.

 

Довести отримання

Але чи можуть такі табуляграми вважатися достатніми доказами отримання послуг безпосередньо кінцевим споживачем?

Передусім вважаємо за необхідне зазначити, що обов’язок доведення факту надання постачальником пос­луг з централізованого опалення та отримання таких послуг кінцевим споживачем суди повинні покладати саме на постачальника таких послуг, а не на споживача.

Також при розгляді справи щодо стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг суди помилково дотримуються думки, що табуляграма підтверджує факт споживання комунальних послуг споживачем (у разі відсутності індивідуального лічильника), оскільки дані, які містяться в табуляграмі, формуються розрахунковим способом, враховуючи загальний обсяг споживання тепла по декількох будинках та згідно з «Лімітним розрахунком», виходячи з площі приміщень споживача, а не шляхом зняття показань з лічильників.

Разом із цим суди також не повинні брати до уваги, чи здійснене відключення внутрішньобудинкової системи від централізованої системи теплопостачання з дотриманням визначеного законодавством порядку такого відключення, адже при розгляді позову про стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг визначальним є з’ясування судом, чи надавалися такі послуги постачальником (позивачем), чи споживав послуги відповідач (споживач) протягом спірного періоду та чи сплачував останній кошти за спожиті послуги. Предметом цього спору не є доведення, чи з дотриманням відповідних норм та правил здійснено відключення будинку.

Як наслідок, наявність вищезазначеної табуляграми та недотримання споживачем правил і вимог при відключенні будинку від централізованої системи теплопостачання не може беззаперечно слугувати підтвердженням споживання послуг та спростовувати наявні докази відключення будинку від мережі цент­ралізованого опалення.

Підтвердженням вищевикладеної нами позиції слугує рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/10102/15 від 9 вересня 2015 року. Воно є «революційним», адже суд відмовив у задоволенні позовних вимог постачальника про стягнення з товариства заборгованості зі сплати комунальних послуг та санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що «підставою для нарахування ­Відповідачу обумовленої Договором плати є наявність у Відповідача статусу споживача обумовлених Договором послуг, а отже у межах даного спору — доведення того, що комунальні послуги відповідної умовам Договору якості та заявленого Позивачем обсягу дійсно були поставлені у Будинок Відповідача».

 

Підстави для задоволення

«Доведення таких обставин є визначальним з огляду на те, що окремі лічильники на опалення та холодне водопостачання на приміщення Будинку Відповідача або на сам Будинок встановлені не були, тому заявлені обсяги споживання Відповідача Позивач обраховує розрахунковим способом, враховуючи загальний обсяг споживання по декількох будинках та згідно з «Лімітним розрахунком», виходячи з площі приміщень Відповідача, кількості працюючих, режиму роботи та інших даних.

Тому надані Позивачем табуляграми, за відсутності доведення факту постачання послуг у будинок, не є належними доказами споживання Відповідачем комунальних послуг, оскільки, як зазначалось вище, ці табуляграми створені обрахунковим методом, а не шляхом зняття показань з лічильників, у зв’язку з відсутністю останніх у Будинку та його приміщеннях».

Із зазначеного рішення також убачається, що факт наявності укладеного між сторонами Договору про надання послуг з централізованого опалення лише підтверджує наявність між ними правовідносин, не доводячи при цьому обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто не є підтвердженням надання постачальником та отримання споживачем передбачених договором послуг.

Також вагомим є те, що суд узяв до уваги складений обслуговуючим ЖЕКом акт про відключення внут­рішньобудинкової системи від цент­ралізованої системи теплопостачання, зазначивши при цьому те, що оскільки цей ЖЕК має зобов’язання своєчасно вживати заходів щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов’язаних з технічним станом житлових будинків та їх інженерних споруд, відповідач отримав обґрунтоване право звертатися до нього при виникненні аварійної ситуації, необхідності здійснення технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення тощо.

Разом із цим суд також спростував твердження позивача про те, що недотримання відповідачем процедури та порядку відключення надає позивачу право для нарахування плати. У своєму спростуванні суд відзначив, що «предметом даного спору не є доведення, чи було з дотриманням відповідних норм та правил здійснено ЖЕКом відключення будинку, натомість предметом доведення є — чи постачався теплоносій і холодна вода у будинок протягом спірного періоду».

На підставі вищевикладеного судом встановлені обставини відключення будинку від теплоносія, тому суд зробив висновок, що у будинок постачання обумовлених договором послуг опалення не здійснювалось, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.