Фокус: Другий план

Невгамовність і різноплановість натури змушує юристів розвивати й інші бізнес-проекти — музеї, галереї, готелі, видавництва, притулки для тварин та навіть аграрні компанії

РОДИННИЙ ГОТЕЛЬ

Арсен МІЛЮТІН,

старший юрист судової практики ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» (Україна)

Маю багато абсолютно різнопланових хобі, серед яких історія, антикваріат, живопис, орнітологія тощо. Як не дивно, ці хобі дещо переплітаються з нашим родинним готелем Alderwood (kinburn-alderwood.com.ua), розташованим в одному з найживописніших місць України, в національному парку «Білобережжя Святослава», що знаходиться на Кінбурнській косі на березі Чорного моря. Національний парк є одним із найважливіших місць міграції птиці в Україні (у тому числі рідкісних і занесених до Червоної книги) і раєм для орнітологів. Одне із солоних озер, яке облюбували рідкісні птахи, знаходиться по сусідству із готелем. Ми приймаємо наукові експедиції та підтримуємо орнітологічні організації.

Історія Кінбурнської коси дуже яскрава. Зокрема, після свого останнього походу до Візантії тут зупинявся давньоруський князь Святослав (або Сфендослав — за візантійським істориком), який загинув на Дніпровських порогах. Без сумніву, десь на Косі захований скарб князя. Сюди ж ходили чумаки за сіллю. Тут відбувалися бої Суворова з турками. В останні десятиріччя на Кінбурнській косі проживав та працював всесвітньо відомий художник-мариніст Володимир Зебек.

Останнім часом Кінбурнська коса приваблює туристів, які шукають спокійного відпочинку, далекого від шуму цивілізації.

 

РОКОВА ЗБІРКА

Артем АФЯН,

адвокат, керуючий партнер АО «Юскутум»

Слово — це професійний інструмент адвокатів. Але опанувавши його, непросто утриматися тільки в професійних рамках. За роки адвокатської практики я написав тисячі клопотань, позовів та заяв. І завжди, закінчуючи їх резолютивну частину, відчував, що написав не все. Після всіх цих «прошу» та «вимагаю» всередині залишався в’язкий осад з невиписаних слів. Є така мудрість: «Можеш не писати — не пиши». І я чесно старався. Але не зміг. Результат мого «зриву» вже можна придбати в книжкових магазинах. У молодості я захоплювався рок-музикою. І об’єднання цих двох захоплень (слово та музика), очевидно, було тільки питанням часу.

Книга iRock — це збірка новел, в яких розповідається історія молодого хлопця, який створює свій гурт, намагається штурмувати сцену та, нарешті, як і багато з нас, вимушений прощатися з молодістю і музикою.

Книга ніяк не пов’язана з моїм професійним життям, натомість пов’язана з усім іншим. З цією книгою я відкрив для себе, наскільки прекрасна українська мова. Розмовляючи в побуті здебільшого російською, періодично читаючи англійською, вивчаючи у минулому німецьку та французьку мови і навіть трохи японську, я усвідомив, що улюбленою мовою для мене залишається українська. Фрази про першість у мелодійності, як на мене, звичайна шароварщина, що приховує реальне багатство пульсацій сучасної мови. Її привабливість якраз у тому, що вона може бути грубою, немелодійною, ласкавою та загрозливою. А іноді усе це одночасно.

Практикуючи у праві інтелектуальної власності, я не хотів залучатися до питань гонорарів. Адже книгу я написав для задоволення. Тому гроші від продажу книги підуть на купівлю музичних інструментів для сільських шкіл. Хочу, щоб книга, вийшовши у світ, принесла якомога більше користі та позитиву. Дуже сподіваюся, що це допоможе з’явитися у нас новому Ленні Кравітцу або Фредді Меркьюрі.

 

ПОРЯТУНОК ТВАРИН

Марія ОРТИНСЬКА,

директор ПЮК IPStyle, патентний повірений України

Є думка, що рівень розвитку суспільства визначається ставленням до людей похилого віку, дітей і тварин. І я багато в чому з цим згодна. Незалежно від ситуації в економіці, політиці, соціального напруження потрібно пам’ятати, що життя є головною цінністю. А життя можливе тільки за умови гармонійного розвитку всього живого. Свідома людина на правах найсильнішого зобов’язана забезпечити благополучне існування для тих, хто не може допомогти собі сам.

Для себе я обрала допомогу бездомним собакам. Це — величезна екологічна проблема в Україні, яку намагалися неодноразово розв’язати, часто моторошними методами. Але успіх може бути тільки за умови волонтерської активності. Саме приватна ініціатива допоможе в соціалізації собак, пристрої їх у сім’ї, у вакцинації, гуманному зниженні популяції (стерилізації). Свій внесок я бачу в першу чергу як громадянин. У мене є домашня собака, і є, так би мовити, підшефні — вуличні собаки, яких я намагаюся нагодувати, підлікувати, соціалізувати. Я також намагаюся матеріально допомагати волонтерам, які цілеспрямовано займаються порятунком вуличних тварин.

Підкреслю, що кожен може зробити свій внесок у допомогу тваринам. Притулкам та просто безпритульним псам потрібне харчування, турбота, а в ідеалі — хороша любляча сім’я. Я вірю в те, що якщо кожен із нас робитиме хоч трохи, ми зробимо цей світ кращим.

 

ЮРИСТИ-АГРАРІЇ

Микола СТРУЦЬ,

партнер АТ IMG Partners

На ідею створення власного агропроекту нас надихнули клієнти. Надаючи юридичні послуги аграріям уже понад 10 років, ми «дозріли» до створення окремого сільського господарства та вирішили не просто купити готовий проект, а розпочати його з нуля.

Ми почали з того, що зібрали місцеву громаду і вивчили їхнє бачення, мотиви та інтереси у розвитку регіону, поділилися власними планами і узгодили їх. У результаті ми отримали підтримку і підписали з власниками земельних ділянок угоду про співпрацю та оренду земель.

Як наслідок, відповідного взаєморозуміння досягли і на рівні району.

Першим кроком для запуску цього проекту стала підготовка земель до посіву, оскільки вже понад 15 років вони не оброблялися — це був серйозний крок для нас взяти саме такі землі, адже це передбачало тривалу і важку технічну працю. Паралельно із розробкою полів ми почали активно займатися підтримкою соціальної сфери села: робили ремонти у школі, садочку, допомагали ветеранам та пенсіонерам.

Наразі ми — єдине агропідприємство, що обробляє землі на території нашої сільської ради. Зараз збільшуємо площу земель під посіви, на яких ми досягли найкращого рівня врожайності у регіоні.

За рахунок розвитку проекту «Лоретта-Агро» ми маємо можливість розвивати соціальну сферу в селі і частково на рівні району. Цьогорічна прибутковість дала можливість зробити подарунок для всього села — ми провели водопровід до кожного будинку, відновили водонапірну башту. Ми заохочуємо місцевих мешканців працювати у нас. Окрім надання робочих місць, відчиняємо двері до «нашої кухні» — вважаємо це важливим, щоб люди знали, що і як відбувається в господарстві, яке працює в їхньому селі та на їхніх землях, бачили на власні очі звідки беруться гроші.

Оскільки перш за все ми адвокати, для підтримки тісних взаємовідносин з нашими сусідами-аграріями надаємо їм допомогу у вирішенні юридичних питань. Проект «Лоретта-Агро» нам, як нікому іншому, надає можливість зрозуміти проблеми кожного аграрія — від поганих погодних умов до рейдерських атак на землі. Ми на власному досвіді знаємо, як це — бути юристами в аграрному праві.

Ми не маємо намірів зупинятися на досягнутому. У найближчих планах — створення зони зеленого туризму. Саме на території села Грушківці є колишній маєток графа Моркова, який тривалий час був училищем.

Наразі ми з керівництвом цього закладу розробляємо план відновлення цієї історичної будівлі та відповідного розвитку історії цієї місцевості. Ви би бачили, які там фруктові сади, висаджені ще безпосередньо Морковим, а які аромати наповнюють повітря, коли квітує липа!

 

МУЗЕЙ-САДИБА

Антоніна ЯГОЛЬНИК, партнер CLACIS

Олег МАЛЬСЬКИЙ, партнер МЮГ AstapovLawyers

Початок був прозаїчним. У нас у володінні була земельна ділянка, а що з нею робити, ми не знали. Потім виникло бажання побудувати там літній будинок, але неодмінно з якоюсь родзинкою. Для нас така родзинка асоціювалася з етностилем, тож ми почали пошуки в цьому напрямі. Одразу зій­шлися на тому, що найбільш близький і цікавий нам карпатський стиль. А коли побачили в Інтернеті пропозицію з розбирання старих гуцульських хат, зрозуміли — це саме те, що нам потрібно. Ось так ми і придбали цей будинок. Не стільки для життя, адже жити в такій хаті сьогодні дуже складно, — скільки для відпочинку, щоб милуватися красою. Крім того, нам хотілося відтворити в цій хатинці традиційний інтер’єр, наповнити її старовинними речами, поставити справжню кахельну піч.

З Карпат ми привезли досить багато автентичних речей. Адже там усе це є, і люди досі охоче користуються скринями, килимами, начинням, зробленим 50—100 років тому, одягають національні костюми, грають весілля, дотримуючись обрядів і традицій. Саме тут, у Карпатському регіоні, етноколорит дуже добре зберігся і в повсякденному житті. Причому подобається він не тільки старим, але й молоді. Важливо те, що традиції існують тут не в якомусь законсервованому вигляді — вони тут живуть! І є це все абсолютно природним, органічним. Певно, тому молодь не хоче їхати звідси, адже вона справді любить свою рідну землю. І ремесла тут не вмирають — на косовському ринку і сьогодні можна знайти чимало посуду традиційних форм, рушники зі старовинними візерунками, ліжники, вишиванки, постоли.

Ми хотіли б експонувати тут твори і предмети, пов’язані з культурою карпатського краю. І почали ми з картин Михайла Демцю. На наш погляд, із сучасних художників він найяскравіший представник карпатської школи. Його картини справляють сильне емоційне враження, в них сконцентровано потужний позитивний заряд. Побудова на контрастних поєднаннях соковитих відкритих кольорів, написані енергійними експресивними мазками, вони співзвучні характеру гуцульської культури.

Ми були вражені тим, наскільки органічно ці картини вписалися в інтер’єр, і зрозуміли, що він чудово підходить для експонування живопису. Виникло бажання подивитися, який вигляд матимуть у ньому картини Коцки, Бокшая, Труша, які у нас теж є, твори інших живописців. Безперечно, етностиль вимагає певного візуального ряду, але наша колекція живопису не йде з ним у протиріччя. Тому надалі плануємо влаштовувати тут виставки.